\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\&a

Досить важливе місце у кожному художньому тексті посідають різні тропи – метафори, метонімії, епітети, гіперболи, порівняння, антономазія, парафраза, евфемізм. Ці та інші тропи при переклад прозових і поетичних творів повинні також відтворюватися якщо не тими самими номенклатурними засобами, то хоча б тією самою якісною сумою інших тропів. Перефразуючи сказане, пояснимо, що перекладач, залежно від особливостей твору та національної специфіки мови, може змінити номінал монети, як зауважив у таких випадках Гнідич М.І., російський перекладач творів Шекспіра, Вольтера, Шіллера, але він повинен передати художні засоби тієї самої вартості. Тобто, він має право замінити, наприклад, порівняння метафорами чи епітетами (або навпаки), але він не має права в художньому перекладі зовсім обходити ( не перекладати) наявні в них тропи, чи зменшувати або збільшувати їх загальну кількість. Зрозуміло, це не завжди легко досягти, особливо у поетичному перекладі та ще в таких різних мовах, як українська і англійська[Корунець, 338]. Порівняння стилістичних засобів і прийомів семасіології в різних мовах дозволяє зіставити різні шляхи образного мислення світу, породжені особливостями народної свідомості. Найбільш вагомим для розкриття специфічних рис національної картини світу є стилістичні засоби семасіології, тобто ті метафори, символи та образні порівняння, які через свою узвичаєність у повсякденному мовленні набули статусу мовних одиниць. Саме ця частина стилістичних ресурсів мови становить один із факторів, що визначає національно-культурну специфіку спілкування [Дубенко, 28].