Івана Купала на Хортиці

48 подписчиков

приєднуйтесь до цієї зустрічі. http://vkontakte.ru/events.php?act=s&gid=10085697 Івана Купала чарівне свято під час якого не можна спати та нудьгувати, бо прийдуть із болота різні бабки та закусають у вісні. Тому ми Вам пропоную поїхати на острів Хортиця і відмітити це свято по старим обрядам. З собою брати найцінніше, а гарний настрій я вам гарантую. P/S. Відмовки щодо: у мене наступного дня «Випускний» - не підходить, бо їхати із Запоріжжя 1 годину. Купайло - Бог літнього сонця, а також назва свята на його честь. Іван-Нечуй Левицький у своєму дослідженні української міфології пояснює його назву так: «Ясні літні небесні сили, сонця, блискавка й грім спільними силами ніби купають землю, даруючи їй найбільшу в час празника Купала родючу силу, а може й од того, що на празник Купала люде купались у воді, віруючи в її чудову силу». Інші дослідники припускають, що назва Купайла близько до індоєвропейського «кипіти», «палати», «пристрасно бажати». Однак нові дослідження довели, що назва Купало походить від давньоруського коло - круг, колесо, коловорот, або ж груцького polos - полюс, вісь обертання, поворотна точка. Саме з цього погляду, наш Купайло тотожний грецькому Аполлону, тісно пов’язаному з сонячним круговоротом та календарем. Можлива також паралель Купайла з римським дволиким Янусом – Божеством «входу» і «виходу», миру і війни, лики якого дивляться одночасно в минуле і в майбутнє. Дійсно, свято Купайла ніби ділить рік на дві протилежні частини: теплу і холодну, світлу і темну, проростання рослин і збору врожаю. Купальське вогнище запалювалося від живого вогню, добутого тертям двох шматків дерева, і символізувало небесний сонячний вогонь, який запалює кохання у серцях парубків і дівчат, парує їх у цю чарівну ніч. У Густинському літописі пояснюється, що «Купало бяше бог обилія, якоже у еллін Церес». Церес у етрусків, а пізніше у греків і римлян вважалося Богинею шлюбу, материнства, небесної долі. Жіноче божество Купала тотожне з малоазійською Кобилою – Богинею кохання і Матірю Богів. Усі обряди Купальського свята в цих народів близькі за символікою. Кумирів Купайло, мабуть, не ставили, вважаючи його не стільки БожествомЮ скільки персонажем, учасником святкового дійства, обряду, присвяченому літньому сонцестоянню. Купайлом називали також солом’яну ляльку, яку молодь виготовляла спеціально для свята. Крім Купайла, робили ще й Марену: ляльку з гілок дерев, прикрашену квітками та стрічками. Купайло та Марена – персоніфікація двох Божеств, що відповідають двом стихіям: вогню і воді(Сонцю і Хмарі). Таке припущення здається цілком переконливим, оскільки маємо справу зі святкуванням саме дня літнього сонцестоянню. Сонячна лялька робить із соломи, а Хмарі присвячується образ Марени. Сонце ототожнюється із небесним вогнем, Хмара – з небесною вологою. Перед такими «образами» на стіл ставлять різноманітні страви, біля них палає священний вогонь, навколо якого парубки та дівчата з веселощами, піснями й танцями «справляють празник». У кінці свята Марену топлять у річці, а Купайла спалюють. Нині залишки давніх обрядів настільки переплутані, що не завжди їхній зміст зрозумілий. Якщо йти за логікою пояснених вище символів, то чоловічим началом тут виступає Купайло(небесний вогонь), а жіночим – Марена(водяна стихія). В обрядах зафіксовано, що Марену виготовляють дівчата, між хлопцями й дівчатами йде жартівлива боротьба за неї, хлопці викрадають Марену, щоб потопити, а гілячки з неї дівки забирають із собою, щоб розкидати на городі для підвищення родючості. Залишки Марени все ж топлять у річці, а відтак, повертають її до водяної стихії. Солом’яного Купайла ж віддають вогню. В Україні роблять колесо, обмотане соломою, яке підпалюють і котять згори в річку. Вогненне колесо, позначає Купальське Сонце – небесний вогонь.