разом зі мною вітправим в море кораблі

в цій групі ти можеж знайти інформацію про кораблі Мертвий корабель В глибини морської безодні Де світло не змінює ночі Пішов на дно безмовний корабель Що ім'я мав “Безстрашна Анабель.” Коли у глиб піде на дно Зустріне там у темнім боці Голландець, привида його І вже летять на захід сонця Два мертвих чорних кораблі. А справжння світла Анабель Уже на дні здіймає бурю Змітає інший корабель Що вже століття на дні тліє. Вона загинула без муки Із честю йде вона на дно І смерть приклала кістляві руки А їй давно вже все одно. Була вона піратом моря В часи героїв й слабаків Була лиш у героя І тільки справжніх моряків. Сміливо йшла вона до бою Піратський стяг несла з собою Що знаком честі її був,- Ніхто сьогодні не забув. В притул до грізних галіонів,- Як рівня сотні їм була Лиш тільки тисячу зустріла Не брала приклад у зайців Пішла на них, як тисяч рівня, І бій точився вічну вічність Вже двісті з них дістали дна І ще лишилось вісім сотень Ще вісім вічностей пройти Спочинок стане у води. А світла наша Анабель Піратський вона корабель Плистиме у далекі краї І знов губитиме в тумані Знайомі обриси землі. Плистиме очам завжди вслід А іноді за картою морів У пошуках золотих скарбів Що Сільвер якось закопав Ніхто до моменту про це не знав Лиш тільки загадку моряк згадав Кеп Анабель яку вгадав І вже тримали курс до них Як тільки тисяча напала злих. Але девіз у моря є Ніхто не вийде із води Коли бог моря, ще живий І хвилі грізні ще несе Тому зустріла Анабель Ще більш грізніший корабель. Пливе на неї рідний брат Колись, ще правив ним пірат Але настали злі часи І гроші взяли ним верхи Пірат на шибеницю попав Тоді ніхто про це не знав І дума всіх, що він пропав Безодні моря він дістав. Усі радіють моряки Прийшли славетні ті часи Коли два вільних корабля Несли жахи у ці моря Пускали всіх вони до дна Спустошуючи судна Але чомусь корабель йде Тримає курс, до бою йде Зриває прапор кістяків Здіймає новий, ворогів! У вільну битву моряки Гартовані вони вовки У бій не боячись ідуть І знають — кінцева їхня путь Але їх смертю не злякаєш Якщо пірата ти не знаєш Він шторму моря не боявся Лиш тільки зашморг, що чекав Пірата нашого лякав Тому раділи смерті в морі Для них світитимуть всі зорі Усі піщинки, що на дні Для них лишаються святі Пірати островом не пройдуть І скарбу більше не знайдуть Їх тіло море захопило А душі в битву понесло В ще більш красивіші двобої І більш просторіші моря. Але на цьому не кінчалась Історія про Анабель Вона лиш розпочалась Про наш відважний корабель. На дні морськім вона Пів віку пролежала І згодом тільки згадала Що не закінчина є справа. В роки Великої війни Із морської глибини