Група мешканців смт. Кожанка Фастівський район

124 подписчиков

Село було засновано у XIV столітті. Назву цьому стародавньому селищу дали, швидше за все, місцеві народні умільці — майстри роботи зі шкірою (кожею). Кожанка згадуються у багатьох документах, у тому числі разом з першою письмовою згадкою про Фастів у 1390 році — Київський князь Володимир Ольгердович грамотою стверджував право володіння Трилісами з Кожанкою за князем Юрієм Половцем-Рожинським зі Сквири[2]. Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Кожанської волості Васильківського повіту Київської губернії, мешкало 1103 особи, налічувалось 167 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 постоялих будинки, лавка, водяний млин і бурякоцукровий завод[3]. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1909 осіб (959 чоловічої статі та 950 — жіночої), з яких 1849 — православної віри[4]. У 2-й половині XIX століття на території Кожанки відкрився цукровий завод, який продовжував функціонувати до середини 90-х років ХХ століття. До 1917 року Кожанка була волосним центром однієї з багатьох волостей Васильківського повіту Київської губернії, який у 1919 році став Білоцерківським повітом. На початку 1920-х років у Кожанці активно діяло місцеве товариство «Просвіта», голову якого Миколаєнка арештували за зв'язки з повстанським отаманом Іваном Гайовим. З 1923 року по 1929 рік Кожанка з іншими 18-ма селами була районним центром однойменного району Білоцерківської округи УСРР, а у 1929 році його розформували і більшу частину долучили до Фастівського району. У 1920-х роках у Кожанці діяло антирадянське молодіжне підпілля т. зв. УКРШЮС (Української Шевченківської Юнацької Спілки) з понад 10 чоловік, які збиралися на квартирі І.Шевченка після закриття просвітянської хати-читальні і на противагу організованому владою сільбуду. 1930 року зі ст. Кожанка та інших здійснювався вивіз заарештованих куркульських сімей, які противилися суцільній колективізації. У 1932–1933 роках у Кожанці з голоду загинуло понад 340 людей, а 1937–1938 рр. було репресовано дуже багато місцевих людей. 1941–1943 роках у Кожанці діяв низовий осередок ОУН. У 1944 році органам НКДБ вдалося затримати І.Ярмоленка (Любського), якого залишили для організації підпільної ОУНівської роботи після повернення радянської влади. Кожанці надано статус смт у 1972 році. За радянських часів у Кожанці також працював цегляний завод. Нині адміністративно до смт Кожанка відносяться невеликі села і хутори, які розташовані поблизу: Зубарі, Софіївка та залізнична станція Кожанка (знаходиться на лінії Фастів-Козятин). У Кожанці 2 школи: неповна середня та середня. У 1994—95 роках Фастівським державним краєзнавчим музеєм та Національним педагогічним університетом імені Михайла Драгоманова (м. Київ) було проведено комплексну експедицію по складанню археологічної карти Фастівського району, в ході якої було проведено роботи і поблизу смт Кожанка. Тут, зокрема, віднайдено уламки посуду трипільської культури типу «Колодяжне», уламки посуду доби пізньої бронзи, уламок великого крем'яного серпа, виготовленого з якісного волинського кременю. У центральній частині Кожанки збереглась дерев'яна Покровська церква, збудована в 1759 році. Незвичайність композиції культової споруди дозволяє її віднести до цікавих пам'яток дерев'яної архітектури Правобережної України. У селищі споруджено меморіал загиблих у ІІ Світовій війні радянських воїнів.