Сторінка Танцівника

Самба Історія сучасного танцю Ритм життя Професіоналізм Травми Китайский балет Інформація Історія сучасного танцю В наші дні вже нікого не здивуєш конкурсом бального танцю. Рівні цих конкурсів теж різні. Всі до цього звикли. Для людини, яка серйозно займається танцями, три конкурси на різних майданчиках за вихідні дні це нормально. Але давайте пригадаємо, що всього років 15 тому така кількість конкурсів і уявити собі було неможливо. Чому? Як було поставлено справу з бальними танцями раніше? З чого все починалося? Аж до смерті Сталіна, бальні танці, як і все західне, відкидалося властями. Але з приходом Хрущовської "відлиги", розвиток був найактивнішим. Перший офіційний конкурс, а точніше, перші міжнародні змагання відбулися в рамках VII Усесвітнього Фестивалю Молоді і Студентів в Москві. Хочеться відзначити, що у фіналі цього конкурсу були дві пари з Ленінграда. І це не випадковість! Саме у Ленінграді, починається активний розвиток бального танцю, проникнення якого, навіть через "залізну завісу", неможливо було зупинити. Звичайно не обійшлося без "вірного шляху" ЦК партії. Вся інформація про танці в ті роки була дуже крихкою і неповноцінною. Доводилося робити переклади з англійських текстів, зустрічатися з людьми, які, хоч краєчком ока бачили конкурси в інших країнах. Контакти союзних республік, Естонії, Латвії і Литви із заходом дають про себе знати. Тут зароджується серйозна школа бального танцю. 50-і роки для Ленінграда і Прибалтійських республік можна охарактеризувати як роки навчання, налагодження зв'язків і організацій конкурсів. У Москві весь цей час бального танцю практично не існувало. Доходило до того, що в столиці організовували конкурси ленінградці. Один з таких міжнародних конкурсів був організований Бельськім д.М., Снежіной м.В., Демельтман і.М. Важливо відзначити, що на цей конкурс приїхали пари з ФРН, що було дуже важливе для організаторів. Саме цей конкурс дав серйозний поштовх для подальшого обміну інформацією і співпраці із західними танцюристами і викладачами. 60-і роки проходять так само з явним лідерством в Ленінграда і республік Балтії. У ці роки вищестоящі організації стали відносити бальні танці до спорту. Як видимий, це серйозне питання було вже вирішене три десятиліття тому. На початку сімдесятих Ленінград знову є негласним лідером в розвитку бального танцю, але одночасно з цим Прибалтика стає серйозним конкурентом. Через декілька років танцюристи з Прибалтики багато в чому перевершуватимуть танцюристів з Ленінграда. А в СРСР з'являється ще одне місто, де стрімко починає розвиватися бальний танець. Це Таган-Ріг. Тут працював чудовий організатор і лідер - Марк Самуїловіч Кац. Він зумів поставити бальний танець на "потік", зумів зацікавити. Результат його викладання - відомий танцюрист 70-х - Олександр Зубков. Такий розвиток бального танцю був до приходу Л.И. Брежнева. Всім відомий "застій" обрушився і на бальний танець. Припинена усіляка організація конкурсів. Причина цьому - політика ЦК (те, що із заходу - погано!) В альтернативу Західно-європейській і Латино-американській програмам, "добровільно - примусово" нав'язується, так звана Вітчизняна програма! Власне кажучи, нічого поганого в цих танцях теж не було. Але бальний танець вже глибоко засів в танцюристах. Для них танець без "стандарту" і "латіни" - не танець. У ці роки починається "підпільна" організація конкурсів, причому статус деяких з них дуже серйозний. Організатори таких заходів наражалися на серйозну небезпеку - аж до втрати роботи. Але конкурси проходять. Стримувати людей від бального танцю стає безглуздо, оскільки танцює велика кількість людей. На достатньо серйозному організаторському рівні починають проводяться вже дитячі конкурси. В результаті таких "таємних" перипетій на офіційних конкурсах до звичних стандарту і л