Славне Військо Зопорозьке Низове

Козацьке військо виникло в кінці 15 — на початку 16 століття в ході тривалої боротьби українського народу проти феодального гноблення, а також проти польсько-литовських загарбників і турецько-татарської агресії. Найпершою організаційною формою козацьке військо були окремі загони — ватаги. Після об'єднання ватаг навколо Запорізької Січі до кінця 16 століття утвердилися основні принципи комплектування і мобілізації козацького війська, характер його організаційної структури, система керування та забезпечення, намітилися основні напрями його стратегії і тактики. Від Запорізької Січі козацьке військо дістало назву Запорізького війська. Згодом не лише за порогами, а й в Середньому Придніпров'ї сформувалися козацькі частини. Населення, що покозачилося, організовувалось на зразок Запорізького війська. З середини 17 століття козаків, які жили за межами володінь Запорізької Січі, називали городовими, на відміну від запорожців — низових. Кожний козак був зобов'язаний відбувати військову службу. В 16 — першій половині 17 століття до козацького війська приймали кожного охочого, незважаючи на його станову належність. В цей час у військо вступали переважно селяни-втікачі та міська біднота, щоб позбутися феодально-кріпосницького гноблення. Після 1654 року вступ до козацького війська феодально залежних селян на Лівобережній і Слобідській Україні був поступово заборонений і замінений набором козаків, записаних у козацькі компути (списки). Вільний вступ до козацького війська найдовше зберігався на Запорізькій Січі. З часів свого виникнення козацьке військо вело невпинну боротьбу проти польсько-шляхетських загарбників, турецько-татарської агресії, а згодом — московського зазіхання. Щоб підірвати силу опору козацтва і ослабити визвольний рух українського народу, польсько-шляхетський уряд створив із заможних козаків у 70-х рр. 16 ст. так зване реєстрове козацьке військо, надавши цим козакам деяких прав та привілеїв і встановивши їм платню. Проте спроби використати реєстровців для придушення народних рухів успіху не мали. Переважна більшість не включених у державний реєстр, так званих нереєстрових козаків, не визнавала влади шляхетської Польщі і йшла на Запорізьку Січ. Спираючись на Січ, як на свій організаційний військовий центр, нереєстрове козацьке військо з кінця 16 століття об'єднало розрізнені антифеодальні виступи селян та міської бідноти в єдиний визвольний рух, який набрав характеру народної повстанської боротьби. Селянсько-козацькі повстання кінця 16 — 1-ї пол. 17 ст. та численні спільні козацькі походи запорожців та донських козаків проти турецько-татарських агресорів сприяли дальшому розвиткові та удосконаленню організаційних форм козацького війська й зростанню його ролі у визвольній боротьбі українського народу.