[A.M.F]

В сучасному світі вже не знайдеш нічого справжнього, нічого щирого і нічого істинного. Все купується і все продається. Панівна ідеологія нашого часу – проституція. Єдиним острівцем істинних почуттів останні роки залишались трибуни стадіону, але нині сучаний світ добрався і сюди, породивши таке ганебне явище, як “сучасний футбол“. Продається все. Футболісти на полі грають за гроші, а не за герб на грудях. Бути відданим клубним кольорам сьогодні не так важливо, як сучасний «футбольний професіоналізм». Тобто звичайна футбольна проституція. Але “сучасний футбол“ – не тільки диктат капіталу на футбольному полі, але й гниль і продажність на трибунах. В усі часи за всіх умов футбольний вболівальник був ідеалом вірності та патріотизму. Поняття футбольного фанатизму завжди йшло поряд з поняттями честі та гідності. Саме ці поняття є фундаментом руху ультрас. Але сучасне життя внесло свої корективи і сюди. Нині футбольний фанатизм заганяється в вузькі субкультурні рамки, втрачаючи свою суть. Рух, який завжди був протестом системі поволі стає структурним підрозділом цієї системи. Замість вірних і незалежних футбольних фанатів маємо групу субкультурщиків підконтрольних структурам клубу. Підконтрольних президентам клубів. Підконтрольних тому самому капіталу, що так активно несе ідеї проституції в маси. Вираженням цієї проституції стало таке явище, як “офіційні ультрас”. І це є ганьбою для біло-синього руху, який завжди був еталонним в нашій країні. А кому потрібен такий фанатський рух? Які функції він виконує? Хіба футбольний фанатизм – махання прапорцями, штампуваня банерів і періодичні фаєр-шоу з дозволу керівництва? Ні! Футбольний фанатизм – пристрастна любов до клубу! Вірність рідним кольорам! Шалена підтримка команди у всіх її проявах! І саме в цьому суть! Так на 22-гому секторі стадіону Динамо ім В. В. Лобановського почали збиратися люди, які не згодні з таким становищем справ. Яким гидко дивитись на загнивання фанатизму, яким не подобається ця так звана “модель розвитку” (с), і які не збираються мовчки сидіти склавши руки. Сектор 22 – не угрупування, не органзація і не частина клубу. Сектор 22 – рух людей, які щиро підтримують свій клуб і не бажають, щоб їм вказували, як висловлювати свої емоції. Незважаючи на постійні репресії з боку клубу та каральних органів сектор вже існує більше року. Як казала одна людина, “но мы же не бляди” (с) , тому маємо надію, що бунтарських дух в та полум’я свободи в біло-синьому русі не згаснуть…