Хмельницкий Мега Портал

Історія Хмельницького Облаштування та заселення людиною території сучасного Хмельницького і навколишніх земель розпочалося ще у прадавні часи. Найстаріша з досліджених в межах міста археологічних пам'яток - поселення трипільської культури у передмісті Ружична, яке датується початком III тисячоліття до н. е. (доба неоліту). У приміській зоні Хмельницького відомі також пам'ятки скіфського часу VII - VI століття до н. е. (доба раннього заліза) та черняхівської культури III - IV століття н. е. У передмісті Лезнево зафіксована знахідка артифактів давньоруського часу (середина XIII століття). Свій прямий родовід сьогоднішній Хмельницький веде від села Плоскирів (польською Ploskirow), яке виникло в місці впадіння річки Плоскої до Південного Бугу, напевно, у "литовський" період історії Поділля (кінець XIV - 1-а половина XV століття). Документ, у якому вперше згадується Плоскирів, виявив і опублікував у 1894 році видатний український історик М. С. Грушевський. Це - подимний реєстр Подільського воєводства 1493 року, укладений за часів польського короля Яна Ольбрахта, згідно з яким у Плоскирові тоді числилося 7 димів. У 1510 році король Сигізмунд 1 Старий подарував Плоскирів у довічне володіння шляхтичеві Станіславу Гурському з Дунаєвець. У ЗО-40 роках XVI століття Плоскирів в адміністративно-територіальному відношенні входив до складу Меджибізької волості Летичівського повіту. Основним заняттям його мешканців у ті часи було сільске господарство. Серед інших поселень волості, яких було понад 60, Плоскирів вирізнявся своєю величиною, а відповідно і чисельністю жителів: у поборовому (податковому) документі 1530 року констатується, що населення села мало 10 плугів землі. Але часті напади кримських татар у XVI столітті на слабозахищене прикордонне Поділля гальмували рост його населення - 1542 року у Плоскирові було лише 8 плугів. У 1550 році король Сигізмунд II Август подарував Плоскирів у спадкове володіння за "сумлінну службу і зразкову хоробрість" кам'янецькому старості Мацею (Матвію) Влодеку з Германова. У 60-80 роки XVI століття поселення починає зростати: 1565 року у Плоскирові було вже 19 плугів землі, а у 1569 - 22,5. Вважається, що приблизно у цей час в Плоскирові, на острові посеред великого озера-ставу, яке поділяло поселення на дві частини, було споруджено невеличкий дерев'яний замок. У 1570-х роках Плоскировом володів син Мацея - ротмістр Станіслав Влодек. 1578 року Плоскирів мав 22 плуги землі. У 1583 році число плугів зросло до 24,5; цікаво, що поборовий реєстр згаданого року вказує на існування у Плоскирові, крім селян, також і інших соціальних верств та прошарків населення, які сплачували відповідні податки. На рубежі XVI - XVII століть поселення отримало статус містечка та право організовувати щорічно два ярмарка, а щотижня - торги. У 1594 році посол імператора Рудольфа Еріх Лясота, який повертався із Січі, залишив у своєму щоденнику невеличкий опис Плоскирова, згадуючи про гарне озеро та місцевий замок у ньому. У вересні 1648 року запорозькі козаки на чолі з Максимом Кривоносом штурмом захопили Плоскирівський замок і містечко.В наступні роки біля Плоскирова проходили війська України під проводом Богдана Хмельницького. У 1653 році вони стали біля містечка табором. Одначе так трапилося, що Поділля врешті залишилося у складі Польщі. Недавня спустошлива війна та безперервні татарські наскоки середини XVII століття призвели до руїни цілого краю. Поборові документи 1661 року зафіксували Плоскирів зруйнованим. У 1665 році його орендним власником став полковник коронного війська Мартин Замойський. Плоскирів тоді мав 12 димів. а його жителі були тимчасово звільнені від податків, оскільки недавно тут поселилися. В серпні 1671 року Плоскирів відвідав агент французського короля фрізьський дворянин Ульріх фон Вердум. Він застав містечко розореним, з якого татари чотири роки назад забрали відразу півтори тисячі душ. Мандрівник писав, що Плоскирів стоїть "над низиною, серед боліт і широкого озера, яке тягнеться аж до Бугу". На озері "є чотирикутний острів, н