с.Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області

235 подписчиков

Сновидовичі належить до дуже давніх поселень у Древлянській землі, і хоч попередні дослідники його минулого виводили дату заснування села за описом Овруцького замку 1545 року, інші історичні джерела засвідчують те, що воно має свої витоки з другої половини ХІІ ст. - Рік річно від 1174 року, - читаємо в історичних джерелах, - Сновидовичі святкують своє парафіяльне свято на честь піднесення Чесного і Оживляючого Хреста. Цілком імовірно, що поселення, яке отримало свою назву від слів «бачити сон» було на історичній карті Древлянської землі ще в добу князя Ігоря й Ольги. Як відомо історичній науці, Полісся приваблювало наших далеких пращурів саме своєю захищеністю від небезпек, а праліси своєю зеленою пеленою закривали оселі від ворожого ока. Чисельні ріки були для них головними артеріями життя та міграції. Вони мали все необхідне для життя: дерево як будівельний матеріал та опалення, ягоди, гриби, мед диких бджіл, віск, рибу, м’ясо диких звірів, а в часі оброблені поля, сади, пасіки і т.д. Перші відомі з писемних джерел його власники були українські православні шляхтичі Немиричі - дуже давній шляхетний рід Полісся. Перші з того роду були щирими православними християнами-українцями, які в тому регіоні будували храми Божі. Пізніше дехто з роду Немиричів став соціанами, одначе їх наступники знову частково повернулися до святого українського православ’я, віри їх прадідів... Можливо, що саме хтось з шляхетного роду Немиричів був серед фундаторів сучасного храму Божого в ім’я Воздвиження Чесного Хреста, для історичної науки невідомо ким і коли побудованого. Церква в первісному своєму плані також трьохзрубна, з окремою дзвіницею, лише в другій половині XIX ст. під час реконструкції храму було зроблено ряд надбудов в московсько-суздальському архітектурному стилі, зокрема дзвіницю та невеликі бані, які змінили її первісний вигляд. Парафіяни і священики церкви Воздвиження Чесного Хреста Господнього завжди відзначалися своєю великою любов’ю до Бога й України. Святиня завжди носила ознаки українськості й розмальована у світлих кольорах, які несуть радість життя, прикрашена вишитими, тканими рушниками, обрусами, килимами, ікони прикрашені стрічками, квітами. У Держархіві Волинської області зберігається ціла низка документальних та історичних джерел про парафіяльне церковне життя в Сновидовичах Сарненського повіту Волинського воєводства 20-30 років минулого століття, коли західна Волинь і Полісся були окуповані поверсальською Польщею. Настоятелем храму Чесного Хреста Господнього був тоді відомий український священик-патріот о.Данило Штуль, який повністю українізував церковні Богослужіння, а церковний хор під орудою Іова Столярука зачаровував вірних рідного і навколишніх сіл своїми піснеспівами. Одне з історичних джерел про відпуст 2 липня ст.стилю 1935 року, що його зробили парафіяни храму Чесного Хреста Господнього до чудотворного образу Божої Матері Біловіжзької, несе таке повідомлення: «Біловіжці постановили на вічні часи зробити в себе відпуст 15 липня за н.стилем на честь і хвалу Положення Чесної Ризи Богоматері. Старенький 80-літній настоятель Біловізької парафії о.Павло Занькевич зі сльозами на очах дякував о.Данилу Штулю і всім прибулим. Хор церкви с.Сновидовичі під керівництвом Іова Столярука співав українською мовою. Над стародавньою святинею в с.Сновидовичі пролетіли криваві бурі двох світових воєн, революції, пережили вірні московсько-більшовицьке «визволення», колективізацію, депортацію до Сибіру й інші „блага” московського «визволення», але наперекір усім атеїстичним ненависникам зуміли відстояти свій храм, щоб у ньому віки горіла й світила непогасна свічка віри нашої - святого українського православ’я.