Криза! Прокидайся, мій народе!!!

Фінансова криза стає невід'ємною частиною нашого життя. Тепер вона керує економікою і політикою країни. Криза відсунула на другий план призначені президентом дострокові парламентські вибори і цього року їх уже точно не буде, "вона" - змусила депутатів об'єднуватися навколо антикризового законопроекту, "вона" викрила серйозні прорахунки уряду, який був налаштований на збільшення соціальних витрат, а не на розвиток промисловості. Тепер настає час розплати. В буквальному розумінні. А грошей - Немає. Їх надасть Україні "Міжнародний валютний фонд". Поки що це - головна антикризова новина - 16 з половиною мільярда доларів за потреби можна взяти в МВФ. Таке хвилювання пояснюється тим, що вітчизняний зовнішній борг становить понад 100 мільярдів доларів. І міжнародні кредитори побоюються, що Україна просто не зможе повернути цих грошей - тож аби запобігти дефолту, нам знову позичають. Перший транш від МВФ (4 з половиною мільярда доларів) піде в резерви Нацбанку, аби той стабілізував курс гривні (це - стане гарною новиною для іноземних кредиторів). Тим часом криза сама по собі - входить у некеровану фазу. З кожним днем вона охоплює дедалі більше підприємств. Але найкритичніша ситуація нині - в металургії. У жовтні підприємства галузі були завантажені на половину потужностей, у листопаді лише на одну п'яту. 70 відсотків української сталі раніше продавали за кордон, а валюта від її продажу - надходила до України. Зараз метал майже не продається - тому й бракує доларів, а гривня слабшає. Вітчизняна економіка перебуває у величезній залежності від експорту. Половину національних товарів та послуг, - продаємо за кордон. І тепер ми можемо спостерігати таку картину - за прогнозами фахівців МВФ, уперше за останнє десятиліття українська економіка може мати спад "мінус три відсотки". Насамперед - через падіння експорту. Для чого точно може бути використана допомога "МВФ" - так це для наповнення України новими доларами. Але що ж робити самим підприємствам і людям, які поки що на них працюють? Єдиним виходом може стати налагодження внутрішнього ринку збуту їхньої продукції. І це вже клопіт держави, це клопіт уряду, який тепер має підлаштовуватися до умов, що диктує "фінансово-економічна криза". «... Настав самий час для того, щоб казати правду, саму тільки правду, відверто та сміливо. Не треба також ухилятися від очевидних умов, які склалися в нашій країні сьогодні. Ця велика нація витримає, як витримувала досі, виживе та розквітне. Отже, перш за все, дозвольте мені заявити про моє тверде переконання, що єдина річ, яку ми повинні боятися, — це власне страх – невимовний, безпричинний, невиправданий жах, який паралізує необхідні спроби перетворити відступ у наступ ...» інавгураційна промова Рузвельта(1933)