ЗОШ №14 СУПЕР ШКОЛА!

Чернівці – обласний центр України, що розкинувся за 650 кілометрів від Києва, - подорожуючі називають містом відкритих дверей і щирих сердець. Своєю історією, природною красою, дивовижним поєднанням архітектурних стилів воно щороку приваблює сотні тисяч туристів. Гостинність буковинців знайшла своє відображення в старовинному гербі, на якому відображувалася сторожова вежа древньоруської фортеці з відкритою брамою. Звели її хоробрі ратники-русичі у долині ріки Прут на південно-західній околиці Галицького князівства у другій половині XII століття. Звідси і започаткувалися Чернівці. Ця оборонна споруда була відкрита для людей з добрим серцем, зате для зайд з чорними помислами фортечні стіни не раз ставали серйозною перепоною. Становлення і утвердження міста, як свідчить літописання, проходило не легко. З яких лише боків не налітали на Чернівці грабіжники і завойовники, спустошуючи і руйнуючи їх (боки). Волелюбні жителі міста знемагали під владою молдавського господаря, терпіли кривду від польських шляхтичів, турецьких і татарських орд, чиновників австрійського монарха і румунських бояр. Знемагали, але ніколи не корилися їм. Зі зброєю в руках боролися проти гноблення, рабства, проти чужинців, які віками прагнули, щоб у свідомості цих людей не було й згадки про їхню історичну приналежність до слов`ян. Не забувають Чернівці і доблесті своїх давніх городян у визвольній війні українського народу 1648 – 1654 років, антифеодальному русі опришків. У народній пам’яті живуть травневі виступи, масові демонстрації, політичні страйки робітників, революційна боротьба, що ширилась під впливом ідей Великого Жовтня. І лише влітку 1940 року довгождана, вимріяна і виплакана незалежність червонозоряно засяяла над Буковиною. День 28 червня увійшов в історію краю золотою сторінкою. За останні роки Чернівці стали значним економічним, науковим і культурним центром. У своєрідному мереживі старовинних вуличок і площ з різностильовими вежами і куполами, у суворості та величавій простоті широких нових кварталів із зручними вулицями та проспектами справді відчувається поезія міста – дивовижної квітки у зеленому наряді Буковини, омитої водами Дністра і Пруту, Черемошу і Сірету. Нинішні Чернівці протягнулись вздовж обох берегів звивистого Пруту більш як на 12 кілометрів і займають площу понад 150 квадратних кілометрів. У 1989 році мешканці відзначили народження 260-тисячного чернівчанина. З найвищих пагорбів міста відкриваються живописні краєвиди на гору Цецин, лісові масиви, у вічі впадає неповторний контраст старого центру і районів новобудов. Чернівці – старовинне і водночас дуже юне місто. Працею його уславляють люди найрізноманітніших професій, талантом звеличують поети і піснярі. З Чернівцями – серцем Буковини – не лише у найвіддаленіших куточках рідної Вітчизни, але і за її межами пов’язані широко знані пісні «Черемшина», «Марічка», «Червона рута». Якщо внутрішня жага пізнання і захопленість мандрівками приведуть вас у Чернівці, то вони і влітку, і зимової пори обдарують притаманними лише їм принадою і чарівністю, віддячать за візит незабутніми враженнями. Його жителі завжди щиро приймають друзів, привітно знайомлять з багатовіковим літописом славних традицій. Гаї і парки, мальовничі гірські краєвиди, бурхлива річка в оточенні дерев – краса і гордість Чернівців. Археологи й історики незаперечно довели, що в Пруто-Дністровському межиріччі пізніше селилися ранньослов’янські племена, і припускають, що назва «Чернівці» походить від старослов’янського слова «черн», тобто «чорний город» (Чорноград), оборонні стіни якого з землі та дуба були чорного кольору. Заснований в ХІІ столітті Черн був форпостом Галицького, а пізніше – Галицько-Волинського князівства на його південно-західному рубежі. Дерев`яно-земляна фортеця розташовувалась на рівнині в долині лівого берега ріки Прут, і її оборонні споруди являли єдину житлово-фортифікаційну систему. Щоб у разі необхідності стримувати раптовий ворожий напад, будівничі за 200 – 300 метрів від головного валу фортеці зробили ще одну укріплену лінію з дугоподібного ров