Картопля в мундирах або бульба в лушпаях

97 подписчиков

На КП мене вже чекали Луцький орієнтувальник із своїми бойовими друзями, запрошеними на картопляний бенкет. — Тренере, завдання виконано: привіз вісімнадцять картоплин! — Товариші, варимо картоплю в мундирах! — запропонував наставник. За кілька хвилин картопля вже парувала на столі. Не одразу ми накинулись на неї. Трохи посиділи мовчки (чекаючи коли хтось перший кинеться на неї), подихали пахучою картопляною парою, згадали домівки, сухі шкарпетки, посумували, а потім взяли по картоплині, приємно обпікаючи долоні і бажаючи один одному "щоб ви вдавились!". — Тільки ж не здумайте їсти картоплю разом з мундирами! — попередив той кому не дісталось(провтикав). Тієї ж миті загриміли вибухи (згадався ранковий горох): орієнтувальники в темряві збилися з курсу, збігли в ямку, сіли на міль і, щоб картоплі нам більше не дісталося, розстріляли її торпедами. Коли вибухи вщухли, одразу запалили світло — на столі не було жодної картоплини. — Де ж картопля? — запитав хтось. — З'їли! — А мундири куди подівали? — І мундири з'їли! — Так, добряче, видно, заскучали за картоплею, коли під акомпанемент таких вибухів з'їли її разом з мундирами! Молодці!..