Ми, звісно, не Шекспіри, але теж дещо вміємо...

36 подписчиков

Всі, хто хоч раз в своєму житті римували просто зобов"язані помістити сюди свої шедеври. Шо, не хочете? ... Ну добре, БУДЬ-ЛАСКА. Мій: Людина як рослина Дерев багато, а ти ніби один Коли хвилина та приходить чорна Всі відвертають голови, як від жарин. Ви боїтеся обпектись, А що ж мені казати?! Немов живцем у полум"ї горю. Цей біль нестримний, Від нього хочеться кричати. Як відродитись з попелу, коли не чуєш:"Я тебе люблю" Позицію тримають сміло: "Я сам для себе, і ти вже не моя." Бувають дні мов тижні, Впадаю в ностальгію. І 220 вольт потрібні для життя. От тільки втримати весло надії... не взмозі, я уже не та. Ти не думай про нього, Хоча сильно любила. Постарайся простити, Зроби вид, що забула. Хай залишеться все, що хорошеє було І погане тоді відлетить у минуле. І згадаю слова ще сумнії мабуть: "Ти поранив мене, вже ні дня не вернуть." Я нічого тоді певно не розуміла. Та спасибі тобі, що так сильно любила!