Група обідчєвих слоненят = )

72 подписчиков

Люди які можу образитись без причини щоб потрєпать нєрви іншим Правило одне! всі імена починаються з слова Слоненятко (наприклад Катя) СЛОНЕНЯТА СЛОНЕНЯТА, любі діти, Хочуть знати все на світі: Хто сидить на баобабі? Де поділись вуха в Жаби? СЛОНЕНЯТАМ не байдуже Знати глибину калюжі! Чому в ній земля така Дуже чорна та слизька? Тато-СЛОН охайний дуже – Під ласкавим теплим душем Неквапливо, всіх підряд, На ніч миє СЛОНЕНЯТ. Потім тихо, залюбки Їм розказує казки. У маленькому затишному ставку жив собi пуголовок. Iм'я в нього ще не було, бо вiн був малий. Вiн навiть не знав, хто вiн, просто плавав у водi, як його брати i сестри. Iх, пуголовкiв, у ставку було дуже багато. Вони носилися туди-сюди як навiженi i весело белькотiли. Одного дня на ставок прийшли дiтлахи. Хлопчики i дiвчатка бiгали по берегу та ловили жаб, а потiм помiтили у водi пуголовкiв. - Ти диви, якi манюнi! - заверещала якась дiвчинка, - Ануж бо i iх наловимо! Вони такi спритнi i гладенькi! I дiтлахи почали виловлювати пуголовкiв. Наш пуголовок теж попав до дитячих долонь, складених човником, а потiм раптом вiн полетiв шкреберть. - Що ж це таке коїться? - встиг подумати вiн, поринувши у зелену травичку. Пройшов деякий час, дiти вже побiгли додому, а маленький пуголовок все пiдстрибував у травi, але ж нiяк не мiг дiстатися до своєi домiвки - прохолодного ставка. Раптом бiля нього щось зашарудiло, а потiм чийсь гучний голос промовив: - Дивись, Цукерочко, тут хтось є! - Та це ж пуголовок, Пундику. Як же вiн, бiднесенький, стiльки протримався без води? - вiдповiв другий голос. - А давай його вiзьмемо до себе. Буде в нас жити i виросте в велику жабу! - знов вiдiзвався перший голос. - Але в нього є мама i тато. Хiба ж вони вiддадуть свою дитину? - заперечив голос на iм'я Цукерочка. - Нужбо, Цукерочка, подивись скiльки їх тут. Може сто, а може двiстi. Нiхто i не второпає, що їх поменшало, а я буду його добре виховувати, - канючив Пундик. - Гаразд. Тiльки треба йому дати iм'я. Може назвемо його Квакчиком? - здалася Цукерочка. - Квакчик! Та нас усi сусiди засмiють, коли почують. Давай краще його Жабиком назвемо. - Добре, хай буде Жабик. Побiгли скорiше додому, бо треба його влаштувати. Так маленький пуголовок знайшов собi нову домiвку - миску з водою на пiдвiконнi, i нову родину - двох слоненят, Пундика i Цукерочку. Згодом вiн вирiс у огрядне жабенятко, яке бiльш за все у свiтi полюбляло комашок i своiми вечiрнiми жаб'ячими спiвами доводило до сказу усiх сусiдських собак. Як слоненята ходили до школи Прийшов вересень, і слоненятам настала пора йти вчитися. Вони взяли портфелі, поклали до них різнокольорові олівці, зошити в клітинку, пластилін, фарби та пішли до школи. Старенька школа притулилася на волошковій галявинці. До школи бігли білочки і лисички, стрибали зайчики та кролики, летіли синички і горобці, чалапали ведмежата і дуже повільно повзли черепашки. - Агов, Пундику! Цукерочка! – це слоненят привітали їх друзі – котик Мимрик і руда лисичка Натуся. - Привіт! – радісно відповіли слоненята і всі разом попростували до класу. В класі друзів зустріла стара вчителька – сова Дарина. - Добридень усім! Вітаю Вас з початком нового навчального року! – сказала вчителька, Пундик, перестань бешкетувати! Присоромлений Пундик, який смикав за хвостик Натусю, вибачився. - А зараз, діти, ми поговоримо про пори року. Які з них Ви знаєте? - Літо! Зима! Весна! Осінь! – наперебій закричали звірятка. - Бачу це Ви знаєте. А які є місяці? – спитала вчителька. Ученики тягнули лапки, а сова Дарина давала змогу відповісти кожному. - А тепер діти, хто мені розповість про те, чому так назвали наші місяці? Звірятка принишкли, тільки вовченя Сірничок – кращий відмінник у класі тягнув лапку. - Що ти можеш нам розповісти про грудень, січень та лютий, Сірничок? – спитала вчителька. Вовчок вскочив та розпочав: - Грудень називається так,