Мальовничий куточок України-Великі Мости

1939 рік. Останній випуск польскої державної поліційної школи в Великих Мостах. А це взагалі 1898-ий. Карта Я можу помилятися, але з усіх галицьких містечок саме Великі Мости мені здаються застиглими у часі - майже без змін. На той момент, коли я вперше сюди потрапила у 2005 році, я вже бачила чимало архівних зображень міста - і я його, оте незнайоме мені місто, впізнавала. Так, фасади обшарпані і в плямах, так, костельчик ще більше ховається за деревами - але ось вона, канонада дежа-вю, безперервне "я-це-вже-бачила!" всередині. То де ті мости? Зараз важко сказати напевне - селище перед нами чи все-таки справжнісіньке містечко. Трохи більше за 5 000 жителів - половина на середину. Ненабагато більше, аніж в 1880-му - тоді тут проживало 3 809 мешканців, добра половина яких були юдеями. І в дорожному еквіваленті теж серединка на половинку - до Львова приблизно 50 км на південь, до Сокаля - трохи більше за 30 км. А якщо заміряти відстань між Белзом та Жовквою, двома могутніми середньовічними містами, теж матимемо приблизно посередині. Хороше розташування. Вигідне. Колись Великі Мости гриміли на всю Польщу - тут розташовувалася відома державна школа поліції. Сказати, що від неї ніц не лишилося - збрехати. Адже кінологічна школа, яка й дотепер тут працює і вважається чи не найкращою й найбільшою в Україні, бере свої початки ще з тих, довоєнних часів. А гримить на весь район тепер інший навчальний заклад - великомостський ліцей з класами ранньої спеціалізації. Теж потрібний заклад. Етимологія назви "Великі Мости" значно прозоріша за воду в місцевій річечці Рата, що пробирається шпигуном лісами на українсько-польскому прикордонні. Тут, здається, і захочеш звести ВЕЛИКИЙ міст - не дуже й вийде. Хоча хто його знає, як капризує Рата навесні в часи повеней. Перша згадка про місто належить до 1472 року - так стверджують польські історики. (Тоді це було село на праві волоським, не магдебурзьким - і воно сильно постраждало від татарського набігу). Наші заперечують: XVI століття і все! Тоді поселення називалося більш реалістично: Містки. До першої згадки переважна більшість міст встигають не те що народитися - змужніти. Великі Мости не виключення: археологи ще в 1803 р. знайшли тут стоянку доби бронзового віку. Містки були не приватним поселенням, а королівщиною. Єдиним їхнім шансом потрапити в історію було стати ареною бойових дій в якійсь з військових кампаній. Так і було: в 1497 р. через село йшло 400 вояків великого магістра Яна Тіфена (Jana Tiefena), який за викликом короля Яна Ольбрахта поспішав на війну. 9 липня 1497 р. секретар магістра Накер записав: "in eyn wurste dorff genent zcur Brucke und das flies dabey Rotha". ось, в принципі, і всі згадки. За Сигізмунда Августа, 23 липня 1549 р. було видано привілей, за яким Містки відразу підросли в статусі з села до міста. Магдебургія, вважайте. Старостою став Андрій Рокицький. Дивно, що день міста Великі Мости святкують не 23.07, а на початку червня. Ну, це вже якась місцева специфіка, напевно. Як то в таких випадках годилося, на певний час міщан звільнили від податків і - УВАГА! - від робіт біля замку. Замок, отже, був. Та нема його й сліду зараз... Трохи працювати на државу жителям все ж доводилося - ремонт доріг і млинів був на їхніх плечах. Всі попередні привілеї потім підтвердив ще й Стефан Баторій в червні 1576 р. Вдячні за новий статус жителі навіть вирішили перейменувати місто на Августів. Підлабузники. Звучало те прохання так: "Chcemy aby miejsce to odtąd nosiło nazwę Augustów i żeby mu przez kogo bądź inne mianonadane nie bylo" "Хочемо, аби місце це з цього часу називалося Авгістів і щоб ніким іншим ніяк інше називатися не могло". Тим не менш, в одному старому документі місто назв