Шанувальники гурту HELLOWEEN

Helloween — німецький важко-металевий гурт, грає в стилі швидкісний павер-метал Історія створення гурту починається в 1979 році в Гамбурзі де два гітаристи Кай Хансен (Kaі Hansen) і Піт Сільк (Piet Sielck) організували гурт Gentry, який зрештою перейменували в Iron Fist (музиканти були фанами Iron Maiden). В гурті також грали Інґо Швіхтенберґ(Ingo Schwichtenberg) на ударних і Маркус Гросскопф (Markus Grosskopf) на бас-гітарі. Пізніше Піт Сільк пішов з гурту, щоб пізніше відзначитися в таких відомих проектах як Blind Guardian, Grave Digger, Gamma Ray. В 1984 на його місце прийшов Міхаель Вайкат (Michael Weikath), а гурт перейменували на "Helloween". Концертний виступ Helloween в Нюрнберзі 18 січня 2006Таким чином початковий склад "Helloween": Кай Хансен (гітара, вокал), Міхаель Вейкат (гітара), Маркус Гросскопф (бас) і Інґо Швіхтенберґ (ударні). Після видання двох треків, включених у збірник "Death Metal", випущений фірмою "Noise Records" у 1984, на цій же фірмі в 1985 році вийшов дебютний міні-альбом з назвою Helloween. Гурт отримав визнання з їх унікальною маркою швидкісного павер-металу. Незабаром вийшов перша довгограюча платівка Walls of Jericho, а за ним EP Judas. Після виходу цих альбомів "Helloween" вирішили знайти фронтмена-вокаліста, ним став Міхаель Кіске (Michael Kiske), харизматичний 18-річний хлопець, який до того був в гурті "III Prophecy". У 1987 році гурт хотів випустити подвійний диск, але видавець, компанія Noise не погодилася, і диск розбили на дві частини Keeper Of The Seven Keys І (1987) і Keeper Of The Seven Keys ІІ (1988). Саме ці два диски зробили гурт суперзіркою важкого металу. Гурт став відомим в усьому світі, а диск "Keeper Of The Seven Keys ІІ" став "золотим" у США. Keeper Of The Seven Keys Part І, випущений у 1987 році, показав гурт в новому, мелодійнішому плані, а вокал Кіске став гідним доповненням. Успіх альбому був величезний, і німецьких металістів визнали навіть у Штатах. Після цього "Helloween" досить довго гастролювали Європою, у процесі збираючи матеріал для нового альбому. У 1988 році випустили Keeper Of The Seven Keys Part ІІ. Його виходові сприяв успішний виступ на фестивалі "Монстри року" у Донінґтоні. Пізніше був випущений EP Dr. Stein, однак, поза сценою не все було так добре. В "Helloween" з'явилися проблеми з компанією грамзапису, і музиканти почали вести переговори з декількома іншими відомими лейблами, які раніше виявляли інтерес до команди. Щоб заповнити прогалину, гурт випустив "живий" альбом, записаний в Хамерсміті в 1989 році. Тоді ж гурт покинув Кай Хансен, щоб створити свій власний проект Gamma ray. Його змінив Роланд Грапов, який вперше з'явився в команді під час туру в підтримку " Keeper Of The Seven Keys Part ІІ". Тривалий юридичний бій з компанією грамзапису привів до того, що тільки в 1990 році гурт зміг зайнятися власне музикою. Новий контракт був укладений з "EMI Records". Дебютний альбом групи на новому лейблі, Pink Bubbles Go Ape, випущений в 1990, був лише тінню колишніх "Helloween". Була дуже помітна відсутність Кая Хансена і його манери виконання пісень. У 1993 році гурт випустив (як вважають критики, найгірший) диск "Chameleon". Звучання і музика були досить оригінальними, але фани не прийняли диск, розбіжності в групі підсилилися, і Kiske перестав з'являтися в студії, а Ingo Schwichtenberg через проблеми з алкоголем і наркотиками пішов з гурту. 5 березня 1995 Ingo Schwichtenberg покінчив життя самогубством - кинувся під потяг. У 1994 Андреас Деріс (Andreas Deris, екс-"Pink Cream 69") став новим вокалістом гурту, а Улі Куш з "Gamma ray" новим барабанщиком. Того ж року виходить диск "Master Of The Rings", що був добре прорекламований, одержав позитивні відгуки і навіть очолював чарти в Японії. Після успіху група випускає в 1996 році диск "Time Of The Oath", який також став дуже успішним. Тим ча