О. Шапіро - Цикута

25 подписчиков

ЦИКУТА (104’, Україна, 2002), сценарист і режисер: Олександр Шапіро, оператор: Павло Архангел, художник: Іван Левченко, музика: Нікіта Моїсеєв, актори: Артем Олексін, Віктор Прищепа, Віктор Охонько, Антон Комяхов, Юрій Нездименко, Володимир Горянський, Костянтин Шафоренко, виконавчий продюсер: Дмитро Колесніков, виробництво: TFS Productions Олександр Шапіро - аматор, марґінал та балакун. І перший повнометражний його фільм такий же. Ідея і головна лінія фільму - з любов’ю і смаком опрацьовані всі моменти вживання наркотиків. Власне, допінґи – то рушійна сила сюжету, адже нам показують один день із життя наркодилера Бароко (Артем Олексін). Всі ці підкурювання, маріхуанові “паротяги”, ін’єкції, кокаїнові доріжки демонстровано зі знанням справи, проте й без надмірного афектування. Просто воно тут є, це частина життя героїв, і все. До речі, згубна частина – адже й Бароко, і ще кілька його клієнтів врешті-решт гинуть. Проте пояснення того, чому саме – “Цикута”, отрута, наркотики – слід шукати знов-таки в контексті. Про нього вже згадувано вище. Реакція Шапіро й компанії – цілком логічна: не протест, а ескапізм. І тому саме кіно повинне стати чимось на кшталт нового небаченого допінґу, розтягненого в часі “приходу”, чорно-білого викривленого ґалюцинозу. Можна сказати, що з цим завданням автори впоралися. “Цикута” одним махом порушує більшість писаних і неписаних правил вітчизняного кіна. І саме за цим процесом порушення, перетинання давно вже спорохнявілих кордонів спостерігати найцікавіше. Висновків тут цілих два, і обидва чомусь гріють душу всупереч будь-якій логіці: в нашому кіні нарешті з’явився насправді альтернативний фільм; і в тому ж таки кіні завелася зграя талановитих руйнівників. інфа з http://old.kinokolo.ua/up/news.php/news/288