НЕФОРМАЛИ І ЇХ СТИЛЬ

Мабуть, копичинчанам знайомі ці два поняття і, можливо, доводилось стрічатися з такими людьми. Можу точно стверджувати, що вони у нас є, до того ж гопів дуже багато. Хто ж такі неформали? Як відрізнити гопа від людини? Чи схожі вони на людей? Про це дізнаємось далі у статті. Вже більше десяти років фігурує в українській мові знайоме всім словечко „неформали”. Напевно, саме в ньому поєднується значна кількість так званих молодіжних проблем. Хто ж такі неформали? Спочатку обмежимось коротким визначенням: неформали – це ті, хто вибивається із формуючих структур суспільного життя, не вписується у звичні правила, намагається жити згідно з власними, а не з чужими, нав’язливими ззовні (дорослими, владою, суспільством) інтересами i готовий відстоювати право на це, об’єднуючись з подібними особистостями для групового проведення часу i реалiзацiї цих інтересів. За даними соціологічних опитувань Інституту молоді, у містах-міліонерах до неформальних об’єднань різних типів відноситься 30-40 % молоді. В інших, менших за чисельністю населення містах, точну кількість неформалів ще не обчислено, зате точно можна стверджувати, що їх там не так і мало. Неформали – це масовий рух, що активно втягує до себе менше половини (а за іншими даними, i набагато більше) молоді віком від 14-15 до 18-21 років. Поступово їх число зменшується, хоча бувають неформали і старшого віку. З часом на передові позиції почали висуватися так звані політичні неформали – всякі організації та рухи. Їх членів об’єднують спільна мета та інтереси. Серед цих організації є як молодіжні демократичні, так і екстремістські. В багатьох з них переважають люди 25-30 років. Та виникають i починають проявлятися основи неформальності у підлітковому віці. А хто ж такі гопніки? Гопніки ззовні сжохі на людей, хоча такими далеко не є. Як же відрізнити гопа від людини? Мушу сказати, що є декілька ознак, що стовідсотково визначає гопнікам(але не всі наведені далі аргументи вказують на повноцінність цієї особи, а лише їх комбінація). Ознаки гопніків: 1)Ну, звичайно, це зачiска, тобто повна її вiдсутнiсть (не остаточний признак гопнiка). 2)Гопи , як правило, розпочинають розмову із фраз типу (коли спiлкуються мiж собою i не тiльки): -Слухай , ти чьо.... -Ей слишь ти.... -Да , ти ,слишь.... -Ей, ти, слишь , пацанчiк.... Ну i, звичайно, фрази: –Єсть сігарєта? До того ж гопніки у спілкуванні не можуть обійтися без вживання матів. Такі фрази стовідсотково визначають, що дана людина (людина?) – гопнік. Наприклад, вiзьмемо фразу "Єсть рубль позычыты?". По-перше, ми живемо в Україні, у нас рублі не ходять і , якщо б і попросив гривню, то звісно є вона, але хто дасть такому придурку. Попросив би по-людському, тоді і народ потягнеться. 3)Інша ознака – це музичнi вподобання: – Шансон; – Блатняк; – Всякi попсовi групи: Дискотека Аварiя, Руки вверх , Iванушкi (ну, яка нормальна людина за винятком тринадцятирічних дівчаток і гопів буде це слухати?). 5)Здалеку гопiв можна вiдрiзнити по характернiй скучкованостi (якщо в цiй кучi присутня хоч одна із вищеперерахованих ознак – це гопи) i обпльованій , прокуреній мiсцевостi. Якщо ти бачиш таку компанiю, знай –це гопнiки. Ось такі-то вони неформали і гопи. Я про них написав, тепер вам вирішувати, хто з них кращий, чи, можливо, взагалі ніхто. І одні, й інші дивують народ, але без одних жити не цікаво, а з іншими і бачитись не хочеться. Я думаю, ви розумієте про кого це я.