Краплі дощу, що зачаровують...

всі, хто любить дощ, любить гуляти увечері на площі Ринок під дощем... коли він зненацька починається, а ти без парасольки з коханою людиною... всі біжать, ховаються від нього... і ти лишаєшся з нею на самоті під дощем... для всіх, хто обожнює це...=)... дощ... він ховає біль, сльози... це просто неможливо передати словами... так класно помріяти разом з ним. він все зрозуміє...=) Стіна дощу ...Стіна дощу... Крізь місто парасоль Ти йдеш. А я махну Тобі рукою через вікно. Думками я з Тобою іду. А дощ співає до-мі-соль у листі. Вітер збурює думки забуті. У калюжах краплі-сльози, пролиті кимсь ще в теплі літні грози, десь там - за склом. на відстані руки... ...Стіна дощу... Автор: Оленка Бараненко