«OTRO CIELO» - пам'яти Юрка Покальчука присвячується

78 подписчиков

Літературне угруповання СТАН представляє програму «OTRO CIELO» - ЗАЗИРНИ В «ІНШЕ НЕБО»! Захід присвячений сучасному українському письменнику Юрку ПОКАЛЬЧУКУ Щоб вшанувати пам'ять поета, мандрівника, авантюриста об’єдналися музиканти, художники, літератори, які приїхали в Луганськ з усієї України. Поети з Далекого Сходу та Дикого Західу: Заславська, Вакуленко, Мінкін, Шувалова, Реуцький, Одуд, Хубєтов, Колісник, Гонтарева допоможуть глядачам відірватися від реальності та зазирнути в Інше небо. Музична підтримка - інтелектуальний інді-рок від гурту «Собаки’s лгут». Демонстрація графіки від Mr.WHATа та фоторобот Каші Лу. Також у програмі перегляд фільму Тараса Томенко "Пересохла земля" Довідка. Український письменник і поет Юрій Покальчук пішов із життя 10 вересня на 67-му році життя. Він народився 24 січня 1941 року в Кременці (нині Тернопільська область). Дитинство і юність провів в Луцьку, де закінчив педагогічний інститут. Його перу належать книги "Хто ти?", "І зараз, і завжди", "Кольорові мелодії", "Великий і маленький", "Шабля і стріла", "Двері в...", "Інша сторона місяця", "Інше небо", "Одіссей, батько Ікара", "Вони говорять", "Час прекрасний". У перекладі Юрка Покальчука вийшли друком такі автори: Е.Хемінгуей, Дж.Д.Селінджер, Х.Л.Борхес, Х.Кортасар., Ж.Амаду, М.Варгас Льоса, Р.Кіплінг, А.Рембо, Р.Радіге, Ж.Жене та ін. Константин Скоркин: «Мы хотим отдать дань человеку, который многое сделал для того, чтобы Луганск перестал быть «белым пятном» для культурной жизни Украины. Трудно писать мемориальные строки, трудно найти нужный тон, чтобы не сбиться в пошлость, трудно найти нужные слова. Скажу коротко – Юрий Покальчук помог мне в осуществлении, хотя бы частичном, моей мечты. Мечты о том, чтобы Луганск, наконец, перестал быть пугалом для Украины и по заслугам занял бы свое достойное место на карте современного искусства. Чтобы унизительный статус глухой провинции ушел в небытие. Трудно найти союзников в борьбе против болота, когда одни считают, что «так и надо», а другие считают болото естественной средой обитания. Покальчук оказался верным союзником и другом. Зачем он это делал? Не могу похвастаться особо близким знакомством с этим человеком, но одну вещь я про него понял четко. Покальчук был человеком, который всю жизнь стремился жить интересно, но при этом не «забронзовел» ни внешне, ни самое главное внутренне. Для Юрия жизнь была цепью непрерывных открытий, которым он радовался и стремился донести их до других и литературный Луганск был его очередным ОТКРЫТИЕМ, которым он стремился поделиться с миром». Вечная память.