ф

Профілактика СНІДу. Гострий вірусний гепатит - інфекційне захворювання. Яке характеризується ураженням печінки, має перебіг з симптомами інтоксикації, жовтяницею або без неї в субклінічній формі. Гострий вірусний гепатит - одне з найбільш розповсюджених захворювань. Зустрічається з частотою від 40,5 до 2000 випадків на 100000 населення. в Україні в середньому індекс загальної захворюваності на вірусний гепатит - 200. Відомо 7 самостійних гепатитів: А, В, С, D, Е, F, G. Існує прогноз про можливість появи нових самостійних форм вірусного гепатиту. Перелічені збудники, які позначаються буквами латинського алфавіту, відносяться до різних родин вірусів і кожен з них має здатність до модифікації патологічного процесу і тому можливо розрізняти окремі нозологічні форми. Гепатит А (ГА) викликається вірусом, який містить РНК діаметром 30 мм. Відкритий вірус S. Feinstone у 1970 році відноситься до ентровірусів з локалізацією у цитоплазмі гепатоцитів. Ін активується формаліном, хлораміном, ІФО - променями, гине при кип'ятінні. Джерелом інфекції ГА є хвора людина з клінічною, субклінічною, безсимптомною формами хвороби. ГА - це типова кишкова інфекція, яка має фекально-оральний механізм передачі інфекції. Додаткові механізми передачі: контактно-побутовий, водний, харчовий. Вірус потрапляє у шлунково-кишковий тракт, розмножується у клітинах епітелію та лімфатичній тканині тонкого кишечнику, поступає в кров (вірусемія). З кров'ю потрапляє у печінку і уражає гепатоцити. Розвивається синдром цитолізу. Для розвитку захворювання ГА є таких сприятливі чинники: 1 - скупченість дітей; 2 - порушення особистої гігієни; 3 - порушення санітарно-протиепідемічного режиму; 4 - сприятлива пора року; 5 - імунодефіцитні стани дитини. Для ГА характерна осінньо-зимова сезонність. Епідемічні спалахи спостерігаються у школах та дитячих садках. Сприятливість до ГА дуже висока. У дорослих виявляються антитіла до вірусу ГА у 70-80%. Частіше хворіють діти від 3-7 років і люди молодого віку. Вірусний ГА ділиться: І - за типом: а) Типові форми з жовтяницею. 2. А типові форми без жовтяниці: а) стерта; б) субклінічна. ІІ. За ступенем важкості. Легка. Середньоважка. Важка. ІІІ. За перебігом. Гострий. Затяжний З загостренням. З ураженням жовчних шляхів. З приєднанням інтрекурентних захворювань. Джерелом інфекції для ГВ являється хвора людина та вірусоносій. Вірус ГВ циркулює у крові значно раніше, ніж з'являються перші клінічні прояви. Епідеміологічне значення має його довга тривалість знаходження у крові, слині, спермі. Головним механізмом передачі збудника є парантеральний та як його варіант гемотрансфузійний механізми. Під час близького контакту дитини з хворим можливий контактний механізм передачі через слину. Вірус ГВ проникає в організм парентерально, з кров'ю потрапляє у печінку, у гепатоцитах розмножується. Вивільнені нові віруси втішаються у нові генситоуцити. Значна частина вірусів поступає у кров і вступає у взаємодію з імунокомпетентними лімфоцитами. Утворюються клани імунокомпететних лімфоцитів і вони викликають цитоліз гепатоцитів. Таким чином імунна відповідь є захисною реакцією організму, але імунна реакція викликає головний синдром захворювання - цитолітичний. Якщо імунна відповідь адекватна, то цитоліз гепатоцитів супроводжується інактивацією вірусу В і наступає швидке одужання. Якщо імунна відповідь неадекватна, то створюються умови для імунного цитолізу гепатоцитів і приєнання аутоімунних механізмів ураження печінки. Для розвитку захворювання ГВ є такі сприятливі чинники: 1 - порушення асептики на антисептики у медичних установах; 2 - порушення правил під час виконання гемотрансфузій, вимог до зберігання крові; 3 - часте проведення парентеральних втручань та гемотрансузій; 4 - вік дитини -до 1 року. Сезонність епідемічного процесу не с