Творчість Марії Матіос

566 подписчиков

Марія Матіос - одна з найпрацьовитіших та найпопулярніших українських письменників, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, автор роману "Солодка Даруся", що побив усі рекорди читацької цікавості до української книжки. Від Заходу - до Сходу. *** Прости мені оцю відвагу – Не мати смутку у очах. Я жінка. І для мене благо Отак от жити – на мечах, Іти по лезах, як по травах, Сивіти в чорняві ночей, І відвертать від тебе замах Чужих очей, чужих очей. А потім плакать, як дитина, Чолом уткнувшись у щоку, Й шептать нехитре і невинне: „Нащо тобі мене таку…” І знову думати до рана, І попеліти від жалю, Бо ти – моя найглибша рана, Та – що люблю… *** Я в цім саду бувала у раю, Я тут сміялась, плакала і мліла. Я душу кабалила тут свою І визволяла з тюрем грішне тіло. Я в нім любила змія і орла, Там рвала гать душа моя крилата, Я в цім саду солодкою була… І всякою… І всякою… Й багато… Я в цім саду – як свічечка – згорю, Я високосний жаль у нім посію. Пожну сльозу – і запалю зорю. І тихо вмру. Й ні раз не пожалію. Збірка поезії "Жіночий аркан в саду нетерпіння" (2007) “...Жінка проживає життя з очима заплющеними...” “...Людина, а тим паче людина-жінка, не може мати більшого тоталітариста, гнобителя і ката, ніж вона сама.” “І тільки тоді я зрозуміла, що мені кришка, гаплик, кранти, the end, фініш, ґата, фертик і фініта одночасно. Кінець.” "...Цю ніч я також не спала. Подивилася на годинник. Була рівно третя година. До ранку - ціла вічність." "Щоденник страченої" (2005) "Жінки милостиві. Вони виправдають свого обранця перед обличчям світу, навіть коли з’ясується, що він відіграв роль дрібного боягуза чи роль ганебнішу - зрадника..." "Щоденник страченої" (2005)