Олександр Пилипович Кришталь (1908-1985) та його учні. Київський університет імені Тараса Шевченка. Біологічний факультет

Народився Олександр Пилипович 4 вересня 1908 р. на ст. Сліпківській Північно-Кавказької залізниці (Ставропольський край, нині Російська Федерація). З 1927 р. працював у відділі ентомології Київської обласної сільськогосподарської дослідної станції, а у 1935 p., закінчивши Київський державний університет, вступив до аспірантури при кафедрі зоології безхребетних, якою в той час керував видатний еколог О.Г.Лебедєв. Ще перед ІІ світовою війною він розпочав широкі дослідження комах-шкідників в Україні, а також ентомофауни Середнього Придніпров'я, які стали основою його монографій, опублікованих вже після війни. Велику увагу Олександр Пилипович приділяв вивченню ґрунтової ентомофауни. У монографії «Ентомофауна грунту та підстилки в долині середньої течії Дніпра» він подав детальну характеристику багатьох груп комах, що живуть на заплавах та надлучній терасі. Наукові інтереси Олександра Пилиповича. охоплювали також закономірності динаміки чисельності та кормові зв'язки багатьох видів комах, особливо злакових мух (Chloropidae) і прямокрилих (Orthoptera), та експериментальні дослідження, пов'язані з різними аспектами екології комах і методик ентомологічних досліджень. Узяті ним напрями є і досі актуальними, вони розвиваються на нових рівнях українськими ентомологами. О.П. є автором більш ніж 150 публікацій, у т.ч. 8 монографій, серед яких — «Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений» у 3 тт., за яку О.П.Кришталь як один із співавторів був удостоєний звання лауреата Державної премії УРСР в галузі науки та техніки (1978). Крім того, Олександра Пилиповича нагороджено орденами «Знак Пошани» (1976), Червоного Прапора (1981) та Вітчизняної Війни (1985). Проте сухий офіційний перелік здобутків перелік не пояснює, чому через стільки років пам'ять про нього лишається доброю і кришталево чистою. Олександр Пилипович був глибоко порядною людиною — і як учений, і як керівник. Неможливо навіть уявити, щоб він удався до інтриг, неправд та залякувань. О.П. ніколи не дозволяв своїм аспірантам додавати себе до списку співавторів робіт — він поважав чужий труд і дбав про своє добре ім'я. Знаючи, що таке голод, полон, репресії, несправедливість, він не вагаючись брав на роботу "неблагонадійних". Знаходив місце в лабораторії, на кафедрі, в науці людям талановитим, котрим однак після закінчення університету нікуди було йти. Дбайливість була його найголовнішою людською рисою, вона виявлялася і в тому, що він під час подорожей прагнув нагодувати нас, вічно голодних аспірантів, і в тому, як він щодня купував дві буханки хліба, щоб нагодувати птахів. У 1939-1940 pp. Олександр Пилипович працював директором Канівського заповідника, який на багато років стає науковою та навчальною базою Київського університету. У повоєнний час, він проводив тут студентську практику і наукові дослідження. О.П.Кришталь любив заповідник як своє дітище, дуже уболівав за нього у в часи, коли той був перетворений на учбовий лісгосп, врешті, зробив заповідник важливим науковим і учбовим осередком для біологів, географів, геологів, філологів та істориків. Він доклав всіх зусиль для того, щоб у заповіднику було збережено пам'ять про його засновника — акад. М.Ф.Біляшівського. Олександр Пилипович Кришталь був одним з ініціаторів проведення у 1941-1957 pp. чотирьох всесоюзних екологічних конференцій, які дали поштовх розвитку екології в державі, об'єднавши та скоординувавши зусилля сотень фахівців. З 1960 по1981 р. О.П.Кришталь очолював кафедру зоології безхребетних. Ми згадуємо її колектив того часу як осередок шляхетності, і у цьому чимала заслуга її керівника. О.П. зробив колосальний внесок у розвиток зоології в Україні [lдив. продовження у розділі "Теми"]