Цілковита ПОРОЖНЕЧА

Ніч. Холодно. Тебе щось душить, тобі тісно. А ти ідеш пустими вулицями міста. Ідеш сам, куди не знаєш Про що ти думаєш? Від кого ти втікаєш? Від смутку, від жалю, від бажання? Та все ж таки від кохання! Кохання... таке знайоме слово. Коли тобі не хочеться нічого. Нічого, крім тепла і ласки... яке ж це почуття прекрасне! Його турботливі руки тебе обіймають, його душа і серце про тебе дбають. Але ти ідеш. Один. Самотній. Ніби сам не свій. І думаєш: чого ж блукаю я один? Ні не один,! Думками я постійно з нею. Вона в думках приходить лиш до мене...і ми гуляємо удвох, в уяві. Але на відстані одні... і вулицям пустим я все розповідаю, вони спокійно слухають мене і сам від себе я вже не втікаю Я лиш іду туди де вона мене чекає!!! Идешь по темным улицам, и шаги твои легки, как никогда... И закуриваешшь последнюю сигарету, и смеешься сквозь зубы, как одинокий волк... Потому что финал любви икогда не бывает похож на голливудское кино Technicolor, это всегда суровый нуар... потому что мы живем не в Голевуде и не смемаемся в кино и сценарий нашей жизни зависит не только от нас. ЖАЛЬ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!