Молодіжна піша проща до Унева

79 подписчиков

Є в людині щось таке, що змушує її зрушити з місця і прямувати туди, де скороминуща буденність схиляється перед очевидністю вічності, де до цієї вічності можна доторкнутися рукою і прикластися до неї устами. Подорож до освячених місць символізує шлях людини до Бога. А шлях цей споконвіків притягував людину. За словами одного богослова, паломництво, проща - це подолання влади простору над нами, подолання влади історії над людиною. Людина, яка вирушає до святинь, здійснює цей побожний подвиг для того, щоб зуміти переконатися в присутності на землі Небесного царства і відчути в реліквіях відбиток тієї вічної слави, яка очікує нас у майбутньому. Тому проща — це ніби нитки, які в'яжуть реальну дійсність, матеріальний світ із тим порядматеріальним світом, з тією трансцендентною реальністю, присутність якої у своєму житті відчуваєкожна віруюча людина. Тому проща — це насамперед молитовний подвиг. Без молитви, без підготовки до сповіді, Причастя, проща втрачає щось надзвичайно вагоме. Кульмінацією подорожі до святині є участьу літургійному Богослужінні, прийняття Святих Тайн. Переважно прочанинином іменують того, хто бере участь в піших мандрівках до святих місць. Однак прямувати до святих місць можемо не лише пішки і не лише у дні храмових празників. Прочанином є кожен, хто полишивши домівку та щоденні турботи, вибирається до святого місця з наміром зачерпнути благодаті там, де вона так щедро виливається. Хіба не можна назвати прочанами тих, які збираються групами і організовують прощі автобусами, спільно моляться у якомусь намірі загальному чи особистому? Хіба не є прочанами ті, які приїжджають до святих місць самі чи сім'ями, щоб принести Богові свої радощі та болі, прославити Його у молитві? Двічі на рік, у травні та в серпні, Унівська Лавра приймає велелюдні піші прощі. Тоді відбуваються цілонічні чування з урочистими походами довкола монастиря та на Чернечу гору. А в сам день празника на подвір'ї Лаври, здається, і яблуку ніде впасти. Все нові й нові молільники долучаються, щоб взяти участь в архиєрейській Божественній Літургії. Однак і протягом року до Унева не переривається вервичка прочан. Кожного дня сюди прибувають автобусні екскурсії, люди приїжджають власними автомобілями чи маршруткою. У будні в Унівській Лаврі тихо і спокійно. В наповненому кадильним димом храмі постояти в оточенні святих ликів, не поспішаючи помолитися біля чудотворної Унівської Богородиці, досхочу напитися цілющої водиці. Лише зграйка пустотливих школярів час від часу порушує цю тишу, але вже через хвилю бачимо зосереджені погляди дітей, що уважно слухають розповідь брата, обступивши його з усіх сторін. І кожен, хто шукає, знаходить тут, на святій унівській землі розраду та потіху, заспокоєння та підтримку. Невідомо куди розвіюється тягар та знеохота, а серце наповнюється якоюсь особливою тихою радістю і бажанням приїжджати сюди знову і знову. Додаткова інформація в Церкві Михайла за адресою вул. Винниченка, 22 або за телефоном 272 69 55 або на сайті: pr.studyty.org.ua