Клуб "Любителів пива"

Перші пивомани Ще 6000 р. до н. е. перші пивомани Шумерії і Вавилону насолоджувались ячмінним напоєм. Підтвердженням цьому є глиняні таблички, знайдені американськими археологами у 1935 році, на яких зображено дві людини в процесі роботи біля пивоварного казана, висічені на камені рецепти приготування напою, знайдені на території Межиріччя Євфрату і Тигру. Шумери, вавілонці і ассірійці знали понад 70 сортів пива, що мали різні назви залежно від смаку, кольору й інших властивостей. Найбільш поширеним у Месопотамії було темне пиво, густе, з осадом, з невеликим вмістом алкоголю і кислуватим смаком. Гіркоти пиву надавали різноманітні суміші трав. Археологічні розкопки єгипетських поховань 2400 р. до н. е. та живописні настінні зображення 2600 – 2190 рр. до н. е. дали змогу встановити і тогочасний процес приготування пива, який мало чим відрізняється від сучасного: ячмінь, який міг бути також і частково пророслим, подрібнювався і змішувався з водою, після чого заливався у ємності. Переброджений напій проціджували і приправляли. Британські археологи під час розкопок у давній столиці Єгипту Тель-ель-Амарне знайшли залишки броварні кінця XV – початку XІV ст. до н. е., яку відносять до володінь храму Сонця цариці Нефертіті. Історики вважають, що центром пивоваріння древнього Єгипту було м. Пелузій в дельті Нілу, де виробляли його найкращі сорти. Збереглися свідчення того, що пиво варили і в давній Індії, де його називали „джовара“. Основним злаком для отримання напою було сорго. Древні китайці робили пиво з рису, а індіанці Америки – з кукурудзи, отримуючи з обсмажених зерен напій чорного кольору. До древніх пивоманів відносять і аравійські народи: фрігійців, жителів Малої Азії в ІІ тис. до н. е. і фракійців, які населяли Балкани і низини Дунаю. Пили вони пиво з ячменю і пшона, додаючи до напою суміші трав для отримання неповторного багатства смаку. Основна технологія варіння пива прийшла у Європу із Близького Сходу. Римські історики Пліній (у І ст. до н. е.) і Тацит (у І ст. н. е.) стверджували, що саксонці, кельти, північні і германські племена пили пиво, походження якого приписували саме шумерам. До І ст. до н. е. у Європі винайшли щонайменше 195 сортів ячмінного напою. Середньовічне пиво Період середньовіччя для пива був дуже важливим. Перш за все, це пов'язано з використанням нового компоненту – хмелю, який додавав напою оригінальної гіркоти. Деякі джерела вказують на те, що першими його почали використовувати східні фіни і татарські племена. Пізніше хміль додавали вже і пивовари Нідерландів і Північної Франції. Осередками броварства у Європі стали ордени монахів Франції, Бельгії і Німеччини, в Азії традиції пивоваріння підтримували буддиські ченці. У цей же час відбувається розквіт торгівлі, який вимагає від пивоварів вийти на якісно новий рівень: 1360 р. магістрат Талліна дозволяє варити пиво для продажу тільки професійним броварам. Цьому факту передувало підписання акту у 1290 р. у місті Нюрнберг, на основі якого пиво дозволялось варити лише з ячменю, а пшеницю, овес і жито використовувати заборонялось. Утворюються цехи, які об'єднують виробників пива окремих міст. Розквіт цього руху припадає на ХV – ХVІ ст. і основним його здобутком вважають покращення якості пива. Тоді ж приймають і відомий Баварський закон про чистоту пива, згідно якого основними складниками напою повинні були бути ячмінь, хміль, дріжджі і вода. До води теж були особливі вимоги: вона повинна була бути чистою і смачною. Наше пиво Найактивніше пивоварна галузь розвивалась у ХІХ – ХХ ст., що спричинено як розвитком науки і техніки, так і загальносвітовими суспільними змінами. Індустріальна революція принесла механізацію у броварство. Винайдення холодильного обладнання у ХІХ ст. дало можливість варити пиво і влітку. У 1860 р. французький хімік Луї Пастер відкрив численні мікробіологічні частинки, які і до сьогодні використовуються у броварстві. Датський ботанік Еміль Хансен винайшов новий метод вирощування дріжджів, який почал