------ Митці ГРАФІТІ ------

Останнім часом різноманітні написи чи малюнки на стінах з’являються все частіше. Великою мірою через появу нових технічних засобів, що досить зручні у використанні та дозволяють малювати доволі швидко. Поширення маркерів в аерозолі дало авторам графіті широку можливість експериментувати з кольором та формою. Хоча буде неправильно вважати, що графіті — це явище лише сучасності. Кількадесят років тому так само можна було спостерігати написи «САНЯ+АНЯ=» або згадки про всюдисущого Васю, який «ТУТ БУВ». А ще — лайливі слова, найпопулярніше з яких мало всього три літери, чи «ФАНТОМАС» у часи найбільшої популярності фільму. Майже відмерла у нас останнім часом культура музичного графіті. На зміну поєднанню слів «ЦОЙ-КИНО» так нічого і не з’явилося. Футбольні команди теж не дають достатньо підстав, аби виписувати їхні назви на парканах. А от дороги стабільно поганої якості, болото на вулицях не дозволяють зникати такому явищу, як графіті на немитих авто. На початку ХХІ століття все ще актуальним залишається звернення до водія: «ПОМИЙ МЕНЕ!» Навіть у періоди політичної напруги у суспільстві політичне графіті представлене у місті доволі мляво і не особливо цікаво. Наочний приклад цьому — остання передвиборча кампанія, а приємним винятком може бути хіба кінець 2004-го. Впродовж багатьох років не переводяться у нас закохані, які виявляють свої почуття написами біля під’їздів чи під вікнами коханих або на паркових алеях, де вони зазвичай прогулюються. Взагалі ж усілякі написи на найрізноманітнішу тематику супроводжували людство впродовж усього його розвитку — побачити такі можна навіть на стінах античної Помпеї, а різного роду прохання до Всевишнього — у київському храмі Софії. Наука спершу займалася саме такими, дуже давніми написами на стінах, однак із другої половини минулого століття графіті набуло такого поширення в країнах західного світу, що його вивченням зайнялися соціологи, психологи, культурологи та інші вчені уми. У випадку з графіті можемо також говорити про таку унікальну річ, як переростання кількості у якість — окремі графіті-картини чи написи можна сміливо назвати творами мистецтва. Однозначного ставлення до цього явища, мабуть, не може бути в принципі. Усе залежить від ситуації, обставин та мети, задля якої це робиться. З одного боку, будь-який напис на щойно пофарбованому фасаді можна потрактувати виключно як вандалізм та хуліганство. А що, коли це чи не єдиний спосіб сказати своє «фе» якомусь крутому бізнесмену, котрий збудував чергову «коробку» на колишньому дитячому чи спортивному майданчику? Можливо, саме з таких мотивів написи з’являються не так і часто, але розглядати графіті як своєрідний супротив, виклик якимось усталеним, але далеко не найкращим традиціям сучасного суспільства, думаю, можна цілком сміливо. Звичайно ж, для юнака чи молодої людини — це також один зі способів бути почутим, заявити про себе, самоствердитись. Графіті — це спілкування зі світом. І не важливо, що більшість людей не розуміють значення написів чи малюнків, головне — це ясно одноліткам, тому середовищу, серед якого юнак переважно живе і з ким найчастіше спілкується.