Ми - прудкі Білочки (група присвячується Ростиславу)

БІЛКА ЗВИЧАЙНА (Sciurus vulgaris) Ознаки: довжина тіла 20-30 см, хвіст 14-25 см, висота 5-6,5 см, маса 200-500 гр. Для цього надзвичайно в'юнкого звірка характерні довгий пухнатий хвіст і вуха з "пензликами". Звичайну білку легко поплутати із сірою білкою, завезеної з Північної Америки в Англію. Але на відміну від останньої, хутро звичайної білки в основному бурих тонів, що можуть варіюватися від глибокого чорно-бурого до світлого червоно-бурого відтінків. Черево завжди світле. Колір хутра залежить від середовища проживання. Білка дуже добре лазить по деревах. Вона так само швидко піднімається нагору на дерево, як і спускається вниз головою. Вона добре і прицільно стрибає. Невелика маса дозволяє підніматися їй на частину крони і на кінці гілок дерев. При цьому довгий пухнатий хвіст служить білці своєрідним балансиром. А під час стрибка він служить кермом. Сигнал тривоги - голосний цокіт. Середовище проживання: лісу усіх видів від низовини до гір. У великих садах і міських парках звірки швидко приручаються і дозволяють себе годувати. Спосіб життя: оскільки білка - тварина денна , вона цілком доступна для спостереження. З незвичайною моторністю миготить вона в кронах дерев, без зволікання стрибає на сусіднє дерево або кущ, мчить стовбуром нагору і вниз або довгими стрибками скаче по землі. Вона будує кулясті гнізда з гілок і листя в дуплах або в кронах дерев (гайно). У гнізді вона спить або народжує дитинчат. Узимку вона в дійсну сплячку (зі зниженням температури тіла) не впадає, а перемежовує сон зі станом дрімоти. Завдяки зниженню активності, зменшується потреба в їжі. Найвищу активність білка виявляє в період спарювання, коли самці влаштовують дійсні гонки за самками в кронах дерев. Весь інший час білки живуть поодинці. Тільки в міських умовах білки збираються по кілька особин на невеликому просторі, у місцях, де регулярно одержують їжу з рук людини. Розмноження: основний час розмноження припадає на весну і початок літа. Білки, як правило, у низовині народжують 2 рази в рік. Вагітність триває 28 днів; народжується 4-5, максимум 7 дитинчат, голі та сліпі. Оскільки вагітні самки часто будують запасне гніздо, то при руйнуванні першого гнізда вони можуть швидко перетягнути дитинчати в нове. Вхід у гніздо звичайно улаштовується внизу збоку, тому що білці зручніше забиратися в нього знизу нагору. Цим воно відрізняється від пташиних гнізд. Харчування : білки дуже рідко розбірливі в їжі і перемелюють усе, що попадає на їхні міцні зуби. Меню білки досить багато: горіхи, букові горішки, насіння їли, сосни, ялиці, жолуді і насіння ін. рослин, вкл. ягоди, плоди, гриби і дрібних тварин . Вони з задоволенням поїдають пташенят і яйця, розоряють гнізда співочих птахів. Вороги: найлютіші вороги білок - яструб і лісова куниця. Якщо білка наважитися вибратися на поверхню деревної крони, яструб блискавично кидається на неї . Лісова ж куниця - гідний супротивник білки, тому що не уступає їй у спритності. Вона жене білку по гілках , і хоча білка легша і вони краще її витримують, зате куниця далі стрибає. Загальні відомості: темно-бурі білки хвойних лісів "особливо бурхливо" реагують на врожай ялинових шишок. А він у різні роки дуже різний. Дійсно врожайні роки дуже рідкісні. Але тоді білки народжують велику кількість дитинчат і щільність популяції зростає багаторазово. Насіння хвойних надзвичайно поживні, і їх легко добути. Із шишками білка справляється дуже спритно. За день звірок обробляє 10-15 ялинових шишок або більш 100 соснових. Схопивши зубами лусочку, він піднімає її нагору так, що вона відтягається або відлітає, а потім витягає насіннячко. Соснову шишку білка обробляє за 3 хвилини. Вона добуває близько 30 штук насінин, що разом важать 2 десятих грама. Денний раціон у 100-150 шишок складає 5% ваги тіла білки. Це досить для того, щоб ще відкласти жир.