ШИПІТ--2008

162 подписчиков

Те що заставляє людей радіти! Де це Від Києва – 14 годин поїздом до станції Воловець. Далі – на смак: на таксі (30-40 гривень), або пішки – 12 км. Затоварюватися, якщо не зробили цього вдома, треба тут же – на станції, або в селищі Пилипець під Шипотом. Купуйте найнеобхідніший харч, не забувши і «про того хлопця» (який цілком може виявитися дівчиною, вдячною за увагу), бо мешканці Шипота – народ безгрошевий, а відтак голодний. Сигарети і алкоголь також не зайві при встановленні контактів з населенням шипітських полян. Діставшись до водоспаду, хоч і не такого як Ніагарський, але все одно дуже красивого, перейдіть по містку через річку і рухайтеся широкою стежкою вгору. Метрів 200 – і ви потрапляєте в наметове містечко. Вибирайте місце до душі і ставте намет. Любите 24 години на добу бути в центрі подій – таборіться в нижній частині поляни. Хочете самоти і спокійних ночей – маршируйте вгору, ближче до вершини гори, подалі від тусовочного гомону. Вода тут же – поляну з двох сторін обтікають річечки, з яких можна пити, не користуючись фільтрами «Брітта». Дрова – всюди. Веселі кампанії – теж. Що це Шипіт – явище, яке важко визначити. Подібні тусовки давно вже існують по всьому цивілізованому світу. Але на просторах СНД і пострадянських теренах таких одиниці. Шипіт, мабуть, одне з найбільш яскравих і найбільш «стародавніх» утворень. 13 років – це вже термін. Сюди раз на рік – якраз на 1 липня - з’їжджаються всілякі неформали – хіпі, панки і асоціальні різновиди. Сказати, що це місце щорічного зборища молоді, буде неправильно. Якраз погоду тут роблять «олдові» товариші хіпівського способу думання. Вони, власне, і породили це явище, сьогодні вже не тільки загальноукраїнського, але і європейського масштабу. Сюди їдуть з Прибалтики, Польщі, Чехії, Німеччини та інших українських околиць. Чималу частину мешканців Шипота складають люди випадкові, яким однаково – тусовання в нічних клубах, на концертах «Білок-Стрілок» чи поїзди на Шипіт. Але тут вони виглядають чужорідним тілом. І якщо за дні перебування на поляні не просякнуться пануючим тут духом, то шансів зустріти їх через рік майже ніяких. Проте шипітські старожили жодним чином не висловлюють до подібних відвідувачів своєї зневаги: хочеш – тусуйся, не хочеш – ніхто не перейматиметься. Все просто: тут вкрай демократична, дружня атмосфера. За тиждень проживання на поляні я не побачив жодної бійки, суперечки, не відчув «загострення пристрастей», яке зустрічаєш в міських умовах на кожному кроці. Ну хіба що рідко тверезі панки влаштують свої клоунські розборки, там і тут знесилено валячись на траву і мирно сопучи, поки якийсь добрий самаритянин не віднесе їх в намет. Власне, за цим – за мирною атмосферою і просто людськими відносинами – сюди, мабуть, і їдуть. І ця атмосфера - фірмовий знак Шипота. Що не дивно: на поляні панує дух хіпі, іншими словами - дух любові. Як це Тут можна робити все, що побажаєш: цілими днями лежати на траві, відпочиваючи від міських «напрягів», переміщатися між зграйками товаришів в тусовці, слухати музику або брати посильну участь в сейшенах. Зібралися 3-4 людини з гітарами-сопілками-барабанами – ось тобі і музичний колектив. Бери каструлю або пластикову пляшку – і тримай ритм разом з усіма. В ніч з 6 на 7 липня традиційно запалюють грандіозну ватру. Від самого ранку населення поляни вирушає в ліс – рубати дерева. Обрубавши суччя, зносять колоди до центру поляни, виставляють шатром. З настанням темноти запалюють, і починається загальне тріумфування – з барабанним шаманством, танцями і хороводами. Найбільші відчайдухи намагаються перестрибнути грандіозне попелище. Кілька чоловік влаштовують вогненне шоу, жонглюючи палаючими факелами. При переміщенні по поляні без ліхтарика доводиться бути гранично уважним: існує небезпека вступити в розкидані там і тут пониклі тіла панків: вони «втомлюються» першими. Тут на відміну від англійців не говорять про погоду: якою б вона не була, для хіпі вона завжди гарна. Тут навіть під холодним затяжним дощем люди переміщаються переважно босоніж, в одних тільки бувалих фу