Місто над Стриєм - рікою

157 подписчиков

Райцентр Львівщини, місто досить велике (населення –близько 70 тис. чоловік) і затишне (принаймні в центрі). Лежить Стрий на річці... так-так, правильно: Стрий. І первинною була назва саме річки, а не міста, яке виросло на її берегах згодом. Процитуємо цікавий проект "Місто на річці Стрий": "Стрий, як річна назва, це дуже стара назва що означає "течія", "пливуча вода". З огляду мовознавства слово Стрий походить від індоєвропейського кореня *sreu. Слова з таким коренем, та змістом, зустрічаються в українській - струм, струя, польській - struga, strumien, ірландській - sruami (струм), німецькій - stromm, іранській - struth (ріка), ст. індійських - sravati (пливе), латиській - straume, литовській - sriatas, strautas (те що пливе, струя) та інших мовах/ На території Стрийщини та Прикарпатських околиць існує чимало селищ що мають словосполучення с-т-р, наприклад Устрики Долішні, Страшевичі, Сторонна, Стрілків, Стриганці, Спрутинь, Старуня тощо. Стрий є у центрі цього Прикарпатського ареалу". Точна дата заснування Стрия невідома. Як видно з археологічних знахідок він існував вже в добу Київської держави і Галицько-волинського князівства. Зростанню Стрия сприяло його розташування на перетині двох важливих шляхів, один з яких йшов вздовж північних схилів Карпат, а другий вів до карпатських перевалів. У 1385 р. Стрий вже був адміністративним центром волості (повіту). Через два роки Галицьке князівство, знекровлене в боротьбі проти нападів Золотої орди, було захоплене Польським королівством. Король Владислав Ягайло на початку д XV ст. уступив Стрийський повіт своєму братові Свидригайлові, а той, незабаром, передав ці землі князеві Федюшкові Любартовичу, синові Любарта-Дмитрія, князя Волині. В руках Любарта Стрийська волость залишалась до 1430 р. Пізніше, аж до кінця XVII ст., державні маєтки Стрийського повіту передавались в пожиттєве володіння польським магнатам, яких призначали на посаду старост - представників короля. Юридично, міське управління вважалось непідвладним їм, однак на практиці влада в місті опинялась в залежності від старост та їх управителів. На підставі королівський привілеїв 1431 і 1460 р. міське управління в Стрию здійснювалось відповідно до так званого Магдебурзького права. Згідно з ним міське управління (магістрат) складалось з ради, на чолі якої стояв бургомістр, і судової лави, очолюваної війтом. Резиденцією старости та їх намісників був замок, а магістрат урядував в ратуші. Місто було оточене земляним валом, інший вал з частоколом відокремлював від передмість центральну частину міста - площу Ринок з навколишніми вулицями. Лише ця частина Стрия вважалась містом в юридичному розумінні слова: всіма правами міщан користувались лише ті, що володіли нерухомим майном у межах міста. Мешканці передмістя Лани становили окрему передміщанську громаду, залежну від магістрату. Передміщани що жили на Підзамчі, від магістрату не залежали, а були підданими магнатів - королівських старост, як і селяни-кріпаки королівських сіл Стрийщини. Згодом виникла частина міста, що звалась Шумлявщиною, за прізвищем українських шляхтичів Шумлянських. На землях, що були власністю війтів, виникло передмістя Війтівство. Переважну більшість населення становили українці, зростала кількість поляків. Значну частину населення становили євреї. В першій половині XVII ст., в Стрию виникло чотири братства, які об'єднали широкі кола українського населення міста та передмість. При братствах діяли школи, які переросли у важливі культурні осередки, центри розповсюдження рукописної та друкованої книги. У 1784 р. відкрито першу державну школу, так звану нормальну, або головну, повітову школу. Більшість ремісників міста була об'єднана в цехові організації. Одним з перших створились цехи кушнірів, а згодом й шевський, гончарський, ткацький, кравецький, об'єднаний цех ковалів, слюсарів, мечників та золотарів, а згодом й боднарський. Крім ремісницьких майстерень, були й