Валява село молодіжне

287 подписчиков

Для земляків. Валява (Городищенський район) Валява, Україна, Черкаська область, Городищенський район Картка на сайті ВР gska2.rada.gov.ua Основні дані: Засноване середина 13 століття Перша згадка перша половина 16 століття. Населення 2 525 (на 2009 рік) Площа 9,455 км² Поштовий індекс 19520 Географічні дані: Географічні координати 49°17′60″ пн. ш. 31°19′60″ сх. д. Середня висота над рівнем моря 187 — 190 м Відстань до обласного центру 55,3 (фізична) км 70 (автошляхами) км Відстань до районного центру 7 км Найближча залізнична станція Завадівка Відстань до залізничної станції 3 км Місцева влада Адреса ради с.Валява, вул.Леніна,15 Сільський голова Курінний Олександр Олексійович Валя́ва — село в Україні в Городищенському районі Черкаської області. Населення — 2 525 чоловік, 1352 двори (на 2009 рік). Село розташоване за 7 км на захід від районного центру — міста Городище та за 3 км від залізничної станції Завадівка.Зміст [сховати] Історія: З переказів відомо, що Валява виникла близько середини XIII століття серед густого на той час лісу на березі невеликої річечки Зубра. Походження назви села точно не встановлено, але найімовірніше, утворилось воно від «валежу», тобто вирубування лісу, який використовували втікачі із старого В'язівка, зруйнованого татаро-монголами. Після запровадження ординації 1638 року біля витоків струмка Погань (Зубра) виникла слобода, яка входила до складу Мошногірського маєтку. Головним заняттям населення було землеробство, чому сприяли дуже родючі землі. Одержавши від Черкаського намісника Клима Олександровича Мошногірський маєток, графи Моравські володіли ним протягом 250 років. У 1722 році було збудовано Покровську церкву. Село поступово зростало, а у 1741 році нараховувало 100 дворів. Після Коліївщини граф Моравський у 1776 році продав Мошногірський маєток разом з Валявою князю Любомирському, який незабаром проміняв його князю Потьомкіну Таврійському. У 1794 році після смерті Потьомкіна, маєток перейшов до його племінниці Олександри Василівни Енгельгард. Уже цього року село було досить велике, в ньому налічувалось 1294 чоловіки і 1263 жінки, було 3 млини. Чоловік Олександри Василівни — Ксаверій Браницький у 1826 році дає Валяву у придане своїй дочці Єлизаветі Ксаверівні Браницькій, яка одружилась з князем Михайлом Семеновичем Вороновим. В середині 19 століття за даними Лаврентія Похилевича в селі мешкало 3089 чоловік, було 2 церкви — Покровська, побудована в другій половині 18 століття і Введенська 1855 року побудови. Обидві церкви були 5-го класу і мали по 34 десятини землі. В 1890 році в селі було 513 дворів, мешканців — 3659. В селі була школа, 2 постоялих двора і 8 лавок. У травні 1905 року відбувся виступ селян проти поміщиків. На 1913 рік в селі було 4974 жителі, церковно-приходська школа, бакалійна і мануфактурна лавки, кредитне та споживче товариства, сільський банк. У 1918 році селяни-бідняки організували свій бойовий штаб, комітет бідноти, який очолив колишній батрак Степан Микитович Кучер, і проголосили радянську владу в селі. У 1923 році створено Товариство по спільному обробітку землі «Сівач». Наприкінці 1929 року у Валяві засновано колгосп, який очолив Михайло Єлисейович Клепко. На фронтах Радянсько-німецької війни билися з ворогом 721 жителі, села, з них 381 загинув. За мужність і відвагу 694 жителів нагороджено бойовими орденами й медалями Радянського Союзу. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно П. П. Яровому. Вшановуючи пам'ять про загиблих, жителі села встановили обеліск Слави. Станом на 1972 рік в селі мешкало 3424 людей. На території Валяви була розміщена центральна садиба колгоспу «Перемога», який користувався 5361,2 га землі, з них 3726 га орної. Вирощував зернові й технічні культури. Було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. У селі працювали цегельний завод, овочева