Мы Мотрич

72 подписчиков

Прізвище Мотрич відноситься до давнього типу слов’янських прізвищ, утворених від народної форми хрестильного ім’я одного з пращурів. Більшість слов’янських прізвищ, утворено від християнських імен, що знаходяться в церковному календарі святцях. За церковними канонами дитину називали на честь того чи іншого святого, легендарної чи історичної особи, шанованого православною церквою в певно визначений день року. Християнська релігія прийшла на землі Східної Європи в Х столітті з Візантії. Візантія запозичила її у Римської імперії, в Рим же вона проникла з Ближнього Сходу. Через це більшість особистих християнських імен історично відносять до давніх мов: івріта, грецької, арабської або латинської. Ім’я Мотрич, від якого утворене прізвище Мотрич, - популярне в давнину в говорах східних слов’ян, народна форма хрестильного жіночого ім’я Матрона. Це ім’я, дуже популярне у вищому стані давніх римлян, в перекладі з латинської мови так і означало «володарка, знатна, шанована». Іменини святих Матрон святкуються православною церквою 2, 9 квітня; 31 травня; 2, 19, 22 листопада. Але в побуті воно стало вимовлятися в формах Мотрона чи Матрона. Слов’янська традиція передбачала утворення прізвищного прізвиська від імені батька: в давнину жінки переважно записувались не за своїм ім’ям, а за ім’ям чоловіка чи батька. Так, наприклад, в Іменному списку жителів м. Харкова 1655р. в Миколаївському приході числився «двір вдови Мотрі Отчинашки», в Покровському приході «двір Мотрі вдови». Лише в разі смерті чоловіка, за найбільш поважними і самостійними вдовами закріплялось поняття «голова сім’ї», хоч і в цьому випадку діти частіше одержували прізвище прізвисько Вдовині або Вдовенко. І тільки в випадку, якщо господиня будинку була незвично яскравою і сильною особистістю, її церковне ім’я могло стати основою прізвищного прізвиська дітей (нерідко, навіть, якщо мати виходила заміж вдруге, по батькові їх все рівно записували від її ім’я). Народні форми церковних імен часто повністю підміняли собою імена канонічні, навіть у документах, виступаючи в якості офіційних найменувань. Не дивно, що прізвищні прозивання нащадків дуже часто записувались не від канонічного ім’я, а від більш звичної народної форми церковного ім’я голови сімейства. У кожному регіоні прізвища утворювались згідно місцевої традиції. Так, наприклад, давні слов’янські сімейні прозивання (по батькові) спершу були утворені за допомогою суфіксів -ич, -ович, -евич, які відносяться до прадавніх загальнослов’янських патронімічних суфіксів (за даними українських дослідників, у наш час прізвище Мотрич найбільш популярне й поширене в Полтавській області). У давнину ці суфікси означали «маленький» або «син такого-то», тобто прізвисько Мотрич розумілось буквально як «син Мотрі» (це значення відображають існуючі сьогодні в східних слов’ян імена по батькові). Але в давніх прізвищах західних слов’ян і в багатьох білорусько-українських і західно-російських прізвищах збереглась згадка про більш широке значення цих суфіксів – «нащадок».