школа№1

Дмитро Литвинець на родинному святі Протягом останніх 7-ми років наша школа - опорна в місті з питань навчання та розвитку учнів на основах народної педагогіки, етнографії та фольклору, культурної і художньої спадщини українського народу, рідного краю, Київщини, Приірпіння На базі школи створений унікальний музей етнографії України "Берегиня", який е центром художньо-естетичного розвитку школярів, де систематично проводяться виставки дитячої творчості з декоративно-ужиткового мистецтва. Педагоги та батьки є безпосередніми учасниками багатопланової та творчої діяльності "Берегині", яка об'єднала всіх у справжню школу-родину. За десять років існування етнографічного музею в школі на уроках народознавства та родинних святах побували цікаві люди: поети, письменники, композитори, артисти - представники усіх регіонів України. Зараз пошукова група "Берегині" досліджує художню спадщину України, рідного краю так як в Ірпені жили і творили свої шедеври художники Ф.Г.Кричевський, М.О.Донцов, Б.М.Піаніда, Катерина Білокур та багато тнших. Мета художнього профілю спеціалізованої школи - навчати, виховувати і розвивати творчу особистість і обдарованість з художньо-естетичними/шляхами/ смаками, здатну відчувати класичну спадщину, культуру свого народу, рідного краю, Київщини, Приірпіния, через її матеріальні пам"ятки - мистецтво. У кінці 90-х років ХІХ ст. в Ірпені заснована церковнопарафіяльна школа. Спочатку вона містилася у приватному будинку на розі сучасних вулиць Комсомольської та Вокзальної. Через кілька років збудували будинок на сучасній Пролетарській вулиці (це була філія школи №1 для початкових класів). Тут розмістилися три початкових класи церковно-приходської школи і церква, де правилась служба для прихожан. Навчалося 60-75 учнів, працювали вчителі Виноградова В.М., Батуріна О.О. У 1915-1916 рр. в Ірпені відкрилась прогімназія - учбовий заклад типу семирічної школи в будинку по Пролетарській (це була філія школи №1). Після революції замість церковнопарафіяльної школи та прогімназії утворилася трудова семирічна школа. У 1924-1925 навчальному році, коли стала приділятись велика увага політехнічному навчанню і трудовому вихованню, при школі було відкрито столярну майстерню. У 1928-1930 рр. фабрично-заводська семирічка була підпорядкована Управлінню шкіл Південно-Західної залізниці. 1934 р. школу було переведено в нове приміщення лісної школи. У школі тоді навчалося до 500 дітей. У цьому ж році вона стала середньою школою і контингент учнів збільшився до 700-800 учнів, які проживали не тільки в Ірпені, а й Ново-Біличах, Біличах, Гостомелі, Ворзелі. Директором школи працював Качура В.І.. У 1937 р. школа зробила перший випуск десятого класу, директором став Чигирин Т.І. У 1939 р. почалося будівництво нового будинку для школи, яке закінчилось в 1941 році. Віроломний напад німецьких загарбників перервав роботу школи. Випуск обпаленого війною 1941 року був п’ятим випуском Ірпінської середньої школи. Атестати про середню освіту одержали в переддень війни 42 випускники. Серед них майже 2/3 - дівчата. Добровольцями на війну пішли 28 випускників школи, які загинули і поховані в різних країнах світу. Але всі вони були молодими, красивими, по-справжньому любили свою Батьківщину і віддали за неї своє життя. Смертю хоробрих загинув під Києвом у 1941році В.Є.Адаменко - класний керівник героїчного 10-го класу. У роки Великої Вітчизняної війни у приміщенні школи німці розмістили конюшню і хотіли зруйнувати школу, та не вдалося здійснити ці плани. На території Ірпеня діяв партизанський загін, якому допомагали піонери, учні школи №1 - брати Толя Хлистунов і Володя Козир. Меморіальна дошка на фасаді школи №1 ім. А.С.Макаренка - вічна пам’ять героям... Після визволення селища в 1943-1944р.р. вже працювали у школі всі класи - з першого по десятий. Директором був Шолох О.Ф. Влітку 1944 року зроблено перший випуск 10 класу. З 15 учнів - 7 закінчили школу з золотими і срібними медалями. У 1946 році за зразкову навчально-виховну роботу школі №1