Я солдат своєї країни-України

Ми ті хто будуть за свою країну стояти до кінця ---------------------------------- Усе до пня, до бадилини забрали в нас товариші, лиш де-не-де від України ще попілець димить в душі. Вулкан заснув. А злі сусіди зійшлись непевної пори ламати камінь, щоб і сліду вже не зосталось від гори. Собі на тюрми додаткові, на мавзолей чи ермітаж гребуть не надра - згустки крові, беруть не мармур - мозок наш. Нехай гребуть! Той час настане, коли ми видихнем: "Не руш!.." і спільно вибухнуть вулкани в каменоломнях наших душ. В.Марсюк ---------------------------------------- Ах, не троянду учора стрів, а бур'яновий віхоть. У завиванні нічних вітрів звила гніздо безвихідь. От і сьогодні якась мара скрутить велику дулю. Знов на твоєму шляху гора... Чом же радієш, дурню? Поспіхи різні, що наокіл, стали тебе цуратись. Ти вже давно - тиходумний віл. Звідки ж теляча радість? Чимось звабила неба глиб. Ясен тобі за друга... Он ти який потаємний тип! Он ти який хитрюга! В.Березінський ----------------------------------------- Україна Вона осіла в моїй підсвідомості, І як лише закрию темрявою очі, Її болі вщеплюються в мої нерви І пускають парості. Її сльози виїдають мої зниці, Її рани дірявлять моє тіло, Її радощі виповнюють мої бажання Б.Бойчук ------------------------------------------- У мене холодні руки, У тебе гарячі, як жар, - А в серці однакові муки, Однакові смуток і жаль. Ти кажеш - у тебе крижина В грудях замість серця лежить. О, так би хотілось ту крижу Теплом своїм власним нагріть! Ти стогнеш, а я усміхаюсь, Глузуєш - я рада ридать, Сумую, як ти бадьоришся, Говориш - я хочу мовчать. Ми різно - нас зносить докупи. Рій цілий думок і питань, А зійдемось - зараз між нами Зросте той словесний бур'ян. Ти в мене поради питаєш, А з мене смієшся та кпиш, А сам того, певне, не знаєш, Які чудеса ти твориш. Як в довгі безсоннії ночі Ти в муках розсвіту лиш ждеш - Які мені сни пречудесні, Які мені думки ти шлеш! Твоє одиноке ридання, Тяжкі твої думи сумні Лунають у мене на серці, Складаються в тихі пісні. Так часом вівчар заспіває - Прокотиться полем луна, Вся повна нових поголосків, Одіб'ється в лісі вона. Д.Чайка ------------------------------------- Де, мабуть, справжня Україна А під горою крейдяною Дорога біла. І хати. Тудою ходять і сюдою Нащадки слави й німоти. Нащадки слави і зневіри, Ганьби, і розпачу, І мрій... Веде дорога в небо сіре - Мов розгортається сувій. На вітрі хилиться раїна, І зірка пада - Все туди, Де, мабуть, Справжня Україна, Куди не день, не два ходи... О.Ковалевський -------------------------------- Мій краю! за тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха, Бо всякеє горе, недоля, скорбота Тепер моні втіха. Дурниця всі рани й душевні, й тілесні, З нудьгою чи кров'ю: Бо знаю я серце, що всі мої болі Погоїть любов'ю. А.Кримський --------------------------------------- Коли хвилюється золотоока нива, І свіжий ліс шумить під легетом дзвінким, І стигне у саду малинобарвна слива Між листям тінявим, зеленим і тугим; Коли в росі, подібній до намиста В рум'яні вечори чи в ранки осяйні Із-під куща конвалія пашиста Привітно уклоняється мені; Коли струмок бринить в зеленій чащі яру І думці даючи щасливих дар хвилин, Слова шепоче, виповнені чару, Про мирний край, де народився він, - Тоді схиляється в душі моїй тривога, Тоді розходяться всі зморшки на чолі, І щастя можу я збагнути на землі, І в небесах я бачу Бога. (1837)&