Ми, Слов'яни, що живуть на землі, рясно политої потом та кров’ю багатьох поколінь наших предків, нині поставлені в безправне положення й виявилися людьми другого сорту на руїнах власної держави. Не зауважувати це може або ворог, або одурманений дезінформацією наркоман. У сучасній Україні не існує національної еліти, що полягає із представників корінних Слов'янських народів. Я,знаю,що є ще на нашій землі люди, для яких слова Народ і Батьківщіна, Честь і Гідність — не просте слова. Але сьогодні мало бути патріотом і любити свій народ.Кожний з нас повинен зайняти активну життєву позицію: постійно шукати однодумців, спілкуватися з ними,робити спільні дії, залучати до участі в них нових людей, або хоча б переконувати їх зробити свій внутрішній вибір. Не треба думати, що одиночки, а також невеликі групи соратників не можуть впливати на загальне положення. Можуть! Та ще як! Один у поле воїн! І ніколи не треба забувати, що велике складається з малого, а самий безкрайній океан — з мельчайших крапель. Кожна наша маленька перемога — це та сама крапля, яка може переповнити чашу. І ми прийдемо до перемоги, якщо будемо терплячі й відважні, ярі й наполегливі, самолюбні й само- відвержені, натхненні й дисципліновані! Я сподіваюся, що наші дії не будуть розрізнені, що ми будемо діяти спільно й обміркованно. Саме для цього й створюються сполучення, громади, об'єднання. І ця створена група в цьому значенні — не виключення. Чтоб любить свою Родину НЕ ОБЯЗАТЕЛЬНО есть сало, носить вышиванку, читать «Кобзар», петь гимн по утрам, призирать другие расы…. Просто должно быть осознания чувства, что ты - часть этой Родины, а не осколок камня выброшенного в никуда… Никто не говорит, что каждый приезжий – враг! Только у этех людей должно быть осознание того – куда они приехали и к кому они приехали! Должно быть взаимопонимание и уважение. P\S: …і все буде добре!