Pidvolochisk the best

216 подписчиков

Краєзнавство має велике значення для формування особистості, поза тим історія нашого містечка писалася або емігрантами, по пам'яті, або у радянські часи, коли об'єктивність каралася, історія проголошувалася партійною наукою, отже, відверто кажучи, не відзначалася об'єктивністю. Надзбруччя - земля, яка зберігає історичні пам'ятки кам'яного віку. Десь у IV-ІІІ тис. до н.е. тут проживали перші нам відомі землеробські племена Трипільської культури. До нині історики гостро сперечаються - чи можна їх вважати праукраїнськими, чи хоча б праслов'янськими племенами, бо опоненти говорять, що тут ми маємо справу з периферією етносу середземноморського типу. Для нашого дослідження це не має практичного значення, важливо, що трипільці залишили кілька основних чинників, підхоплених наступними поколіннями, а саме: тип землеробства, житла, кераміки тощо. Взагалі-то, територія сучасного Підволочиська багата археологічними знахідками. Наша лісостепова зона переважно характеризувалася осілим землеробством. У І тис. до н.е. тут проживали скіфи-орачі. З середини І тис. н. є. Надзбруччя, безперечно, арена слов'янства, але разом з тим це місце численних міграцій германських племен, гунів, а пізніше угрів. Це час затятої боротьби за території, що відомий в історії як велике переселення народів. Мирне життя часто переривалося жорстокими сутичками, але історична правда в тому, що зайди щезали, а слов'яни і далі продовжували жити на своїй землі. Найбільше окремих археологічних знахідок відноситься до так званої Черняхівської культури, що датується II - VII (інші вважають II - V) ст. н.е. Як і Трипілля, її також відкрив Вікентій Хвойко (1899 р.). Дехто її ототожнює з антами, бо у IV ст. Надзбруччя - складова частина першого з відомих нам слов'янських державних утворень антів, у часі, що безпосередньо передував Русі. Ці поселення будувалися на надзаплавними першими терасами річок, - де чорноземи, луки та обов'язково джерела. Немало ідеальних місць такого типу в районі нинішнього Підволочиська, Староміщини, Мислови, могли бути й інші джерела, котрі висохли, замулилися тощо. Маврикій писав: "Місцевості, зайняті слов'янами і антами розташовані вздовж річок... біля них знаходяться ліси, болота або ж хащі очерету." Йордан вказував:" Замість міст у них болота та ліси." Без сумніву, саме такою була природа тогочасного Надзбруччя. Орні знаряддя того часу найкраще могли обробити ті ділянки, які покривалися водою під час весняної повені. Років через 100 ґрунти виснажувалися і люди переходили жити на нові місця. Згодом виникають перші міста, як то: Шумськ, Крем'янець, Теребовля, Кам'янець, але наш край продовжує бути "Тегга іпкодпіт.а", не маємо якихось звісток про конкретні поселення аж до XV ст. Чи ж була то пустка? Населення всієї Русі обчислювалося у 4-6 млн. чоловік, тож, можливо, десь існували якісь малі поселення у кілька хатин... Правда, існує одна чи дві зачіпки, котрі дають нам певну уяву, але мають тільки топонімічні джерела. Найперше сам Збруч, який колись називали Зборуч. Що це: мова йде про дрімучі бори, чи про якусь боротьбу? Про те, що люди за часів Русі жили по Збручі, можна судити по численних археологічних знахідках, а особливо по Збруцькому ідолу — Світовиду, знахідка якого має загальносвітове значення. Тепер візьмемо ближче - пагорб на сході сучасного Підволочиська, який має назву Замчисько і де я ще малим хлопцем бачив основу колишнього фундаменту - як вапно, глина і неймовірна кількість яєчної шкаралупи. Яйця додавали до вапна для більшої в'язкості розчину. Старші хлопці пам'ятають підземний хід, викопаний в глині на глибині 7-8 метрів, що мав форму рівнобедреного трикутника. Стіни були вкриті киптявою і мали давні графіті, правда, і пізніші "увіковічнення недалеких горе-дослідників". Подейкують, що такий хід вів до Збаража, який нині дуже потерпає через провали центральної частини, буквально помережаної подібними лабіринтами.