-_

22 подписчиков

Іноді ці хлопці й дівчата, «зв’язані одним ланцюгом», агресивні, іноді інертні, а деколи навіть гламурні, але майже завжди вони викликають дружнє обурення, більше схоже на ворожість, світу дорослих — саме своєю несхожістю й викликом стереотипам суспільної моралі. Перехожі прагнуть якнайшвидше пройти повз, а краще — обійти, батьки, вчителі — шоковані. Міліція тріумфує: є за рахунок кого виконувати план. І так було завжди. А чому? Можливо, дорослі комплексують, переживаючи почуття неповноцінності через те, що не можуть дозволити собі в постійній гонитві за виживанням, розкутості, що межує з «пофігізмом», зневаги до авторитетів, властивих лише юності? Забули себе в цьому віці? Або просто не мають ані найменшого уявлення про неформальні течії, їхні витоки й цінності? А чого не знаєш — того, як правило, і боїшся, і стаєш не адекватним дійсності. Та варто лише виявити цікавість — і багато чого таємне стає явним. А наші діти — ближчі та зрозуміліші. Зрозуміти ж, як відомо, означає пробачити.