ПРОТИВСІХ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ НАШ ПРЕЗИДЕНТ

Мені дорікали, що я був комуністом і на Різдво приймав секретаря ЦК. Так, був, і цього не цураюся. Я один раз був в одній партії і більше нікуди не вступив. Не так, як інші – скачуть з партії в партію, немов зайці по капусті. Враховуючи стійку соціологічну тенденцію зростання рейтингу віртуального кандидата «проти всіх», варто було сподіватися, що хтось забажає матеріалізувати цю віртуальність, здобуваючи з неї реальні дивіденди популярності. І цей матеріалізований і навіть олюднений alter ego не змусив довго чекати зі своєю появою. Ще кілька днів тому він називався Василем Гуменюком – президентом Івано-Франківської Торгово-промислової палати. Нині він вже Василь Противсіх – кандидат у президенти України. Ця таємнича людина погодилася дати ZAXID.NET ексклюзивне інтерв’ю. - Як давно Ви прийняли рішення змінити прізвище? І що стало цьому причиною? - Я задумав це зробити півроку тому. Вісімнадцять років (увесь період незалежності) спостерігаю, як Україну затягують у прірву. І розумію, хто це робить: різні політики, Верховна Рада, Президент, - ті, хто проти народу. І це розумію не я один: багато людей налаштовані проти всіх. Та ми, українці, ніяк не наважимося стати на сміливий шлях. А мені просто ввірвався терпець. Я проти всіх – і проти Я, і проти Ю. - Коли Ви подали документи на зміну прізвища? - Давно, три місяці тому. - Чи зміна прізвища якось пов’язана із Вашим рішенням взяти участь у президентських виборах? - Тільки з цим і пов’язана. Я не цураюся свого прізвища. Я родом з Івано-Франківської області, зі села Олешків, з роду Гуменюків. Я ніяк не міг пробитися у цю президентську гонку серед розкручених Яценюків, Тимошенків, Симоненків та Януковичів. Соціологи кажуть, що сьогодні проти всіх понад 35% виборців, і ще понад 15% не визначилися. Тож я зробив те, на що не наважився ніхто: став на такий сміливий шлях. - Ви вірите у свою перемогу на президентських виборах? - Я вірю передусім у здоровий ґлузд наших українців. А так кожен, хто пише заяву на кандидата в президенти, вірить у свою перемогу. - Однак якось незвично жити в країні, прізвище президента якої – Противсіх… - Не хвилюйтеся! Після перемоги у першому турі я знову зміню прізвище, знову стану Гуменюком. - І все-таки, все це дуже схоже на піар-акцію… - Це не піар. Мені що, окрім піару, нічим займатися? Піар – це коли чиновники влаштовують на Майдані ток-шоу, виступи різних артистів. Ви подивіться: в країні епідемія, а прем’єр збирає на Майдані 200 тисяч людей. Ось це – піар. Я ж просто привертаю до себе увагу однодумців. А їх – ще раз кажу – не так вже й мало. - А чому Ви вирішили, що виборці віддадуть свої голоси за Вас? - Я знаю, що люди хочуть змін, а я наголошую на тому, що я прихильник радикальних змін. При владі одні і ті ж політики. А треба зробити насамперед сильну економіку, а потім уже політику. Я виступаю за диктатуру Закону. Пригадуєте, 15 років тому на виборах в Білорусі переміг директор колгоспу Лукашенко. Я пройшов шлях від сільського голови до Кабінету Міністрів і зовсім не гірший від Лукашенка. Треба реально дивитися на речі та життя. - До речі, про реалії життя. З 1984 по 1991 рік Ви були головою міста в Яремчі. Перше демократичне скликання міської Ради звільнило Вас з цієї посади… - Мені дорікали, що я був комуністом і на Різдво приймав секретаря ЦК. Так, був, і цього не цураюся. Я один раз був в одній партії, і більше нікуди не вступив, не так, як інші – скачуть з партії в партію, немов зайці по капусті. Ще казали, що моя дружина – «москалька». А її батьки – родом з Хоружівки, Ющенківської малої Батьківщини. Що ж до куті з секретарем ЦК, то це ж богоугодне діло – навернути комуністичного лідера у християнство. А за роки свого головування в Яремчі я зробив багато і тим періодом свого життя навіть пишаюся. - Тепер у виборчому бюлетені буде сп