Рідне місто Лохвиця та Лохвицький район

1686 подписчиков

ЛОХВИЦЯ — давньоруське місто у Переяславській землі. Вперше згадується в історичних джерелах 1320, неодноразово у 16-17 ст. Городище було розташовано на низькому і вузькому перешийку, утвореному заболоченою долиною р. Суха Лохвиця (правий берег) і великим болотом, з якого витікає р. Сулиця. Назва походить від слов'янського локва – калюжа, болітце. І618 на городищі побудовано фортецю, яку згадує О. Ф. Шафонський у «Чернігівського намісництва топографічному описі. 1959 обстежувалося П. А. Гребенником. Територія, на якій розташована сучасна Лохвиця, була заселена ще в перших століттях н. є. Свідченням цього є ранньослов'янський могильник Черняхівської культури (II—V ст. н. є.). У 1955 році тут було розкопано 20 поховань. На горі Лазірці виявлене слов'янське поселення Роменської культури (VIII —X ст. н. є.). Перші достовірні відомості про Лохвицю зустрічаються в історичних документах за 1628 рік. У «Книге Большому чертежу» Лохвиця зазначена вже як місто, що мало значні укріплення. Нижчі верстви міського населення несли на своїх плечах основний тягар феодального гніту. Міщани і селяни «оголені від усього, без надії на порятунок» раз у раз піднімалися на боротьбу проти свого гнобителя. Шведи надавали місту важливого значення, бо тут була казна Мазепи. Проте в середині лютого 1709 року, дізнавшись про наближення до Лохвиці великих російських сил, шведський генерал Крейц залишив місто, вивізши казну. Розорене нескінченними війнами, частими нападами татар і поляків, поборами поміщиків, населення Лохвиці бідувало. За переписом 1721 року, в місті налічувалося 175 убогих селян – піших і підсусідків, які ледве животіли. У 1783 році царським урядом було юридично оформлено кріпосне право на Лівобережній Україні. Лохвицькі старшини Гамалії, Галагани, Мартоси та ін. одержали дворянські права і великі земельні володіння з кріпаками. На кінець XVIII століття Лохвиця була вже досить значним населеним пунктом, в якому проживало 4916 чоловік. Тут налічувалося 818 споруд, з них 632 – житлові будинки. Всі вони були дерев'яні і низькі. У Лохвиці налічувалося 20 млинів, 16 кузень, маленький селітряний завод, воскобійня і пивоварня. У цей час місто перетворилося на один із центрів ремесла і торгівлі Лівобережної України. ЛОХВИЦЯ — місто, центр Лохвицького р-ну. Розташоване на р. Лохвиці (приток. Сули), на автошляху Київ-Суми. 15,8 тис. жителів (1999).Час заснування невідомий. У 1-й пол. 17 ст. місту був наданий Лохвиці герб. Після ліквідації автономії Лівобережної України Лохвиця- центр Лохвицького повіту Чернігївського намісництва (1781-96).