Таємниці Тараканівського форту...або куди поділось все жигульовське...

Любі друзі...))) Тут розказано куди ми їдемо і що на с чекає...як ви всі знаєте-хто не їде той Філіп Кіркоров))) Ок ...поїхали... Навіть напівзруйнована фортифікаційна споруда на околиці приміського села, що увійшла до семи чудес Рівненщини, викликає неабиякий інтерес у широкого загалу. Одні хочуть переконатися, чи справді пам’ятку можна поставити в один ряд зі знаменитою Брестською фортецею, другі бажають дізнатися, як жили та діяли наші предки з надією на те, що духовні цінності минувщини наштовхнуть на позитивні емоції. Третіх цікавить система підземних катакомб і переходів, ознайомлення з якими дає певний заряд адреналіну... Все по порядку...спочаску трішки історії... У відкритті унікальної оборонної споруди - Тараканівського форту, взяв участь російський імператор Олександр ІІІ. Відомо, що у 1873 році з державного бюджету виділили величезну суму - 66 мільйонів карбованців, для будівництва унікального об’єкту. А ще мешканцям 10 навколишніх сіл заборонили зводити кам’яні споруди, бо на сам форт витратили не лише каменю й цегли, але й нового на ту пору будівельного матеріалу - бетону. Форт не втрачає своєї краси, сили та привабливості й сьогодні. Бачимо чавунні герметичні двері, колодязі, підземний хід, таємні виходи; тут діяли лазня, пральня, хлібопекарня, гарнізонна церква, каземати центральної казарми, житлові та господарські приміщення, складські приміщення тощо. Мав неприступний форт обладнані бруствери для гармат, траверзи. Оборонна споруда, власне, не проявила себе в основному призначенні. Тому використовувалася як склад, пізніше - як в’язниця. У 1915 році її захопили австрійці. Перших руйнувань форту, як не дивно, завдали росіяни під час Брусилівського прориву фронту у 1916 році. До наших днів форт дійшов зруйнований більш як на 60 відсотків (висновок спеціалістів “Укрзахідпроектреставрація”, 1983 рік). А ще його помаленьку “розбирають” мешканці навколишніх сіл, заготівельники металобрухту. Дійшло до того, що поцупили вхідні двері вагою у кілька тонн. За словами хранителя фортечних таємниць, колишнього майора міліції Ростислава СТЕПАНЮКА, лише сторожа стримує подальше руйнування об’єкту: вдалося зберегти окремі двері, решітки, унікальні дерева, що оточують мури. Раніше форт числився за військовою частиною, коли ж її розформували, став “нічийний”. Тараканівська сільська рада не має коштів, аби належно утримувати форт, тим більше “законсервувати”. ...про це вперше сам дізнався...було цікаво читати...ууу...навіть захоплююче...Дивні вибухи лунають і зараз... Років п’ять тому одне зі столичних видань опублікувало матеріал про Тараканівський форт. Зацікавила досить смілива версія, - ніби під час Другої світової війни німецькі спеціалісти тут випробовували знамениті снаряди “Фау”, оснащені зарядами масового враження противника. Подейкують, що пізніше досліди перенесли у катакомби біля села Стражівка під Вінницею. Існує думка, що форт має аж шість поверхів (?!), хоча достеменно відомо лише про три. Поцікавився у члена творчого історико-наукового об’єднання “Едельвейс”, що діє при Дубенському міському Будинку дітей та молоді Сергія Махновця, - якої він думки про статтю київської газети. “Версія столичного журналіста має право на існування, - відповів той. - Адже є факти, які її підтверджують, хоча і не прямі. Скажімо, не раз ті, що блукали вночі загадковими коридорами - своєрідними будівельними завулками - чули дивні звуки, що лунали з шахт-колодязів. Пан Сергій, раз заночувавши у форті, сам чув якісь вибухи внизу під глибоким проваллям. Хто і що їх спричинило - того ніхто не скаже. Автору пригадалося: про якісь незрозумілі вибухи говорив і тараканівець Іван Ситников. Після війни його, артилериста-піротехніка, призначили комендантом форту. Підлеглі лейтенанта відправляли звідти складовані боєприпаси. Ото й чув під темними коридорами внизу вчорашній фронтовик вибухи, що лунали час від часу в лункій тиші підземель. Далі. Чим пояснити, що в підземеллі в певному місці у певний час гаснуть електроліхтарі, розряджаються батареї мобільних телефонів?