"Черкаси - Київ - Черкаси", або "Загублені між вокзалами"

Ми - щасливі молоді люди, які за об"єктивними причинами емігрували до Києва у пошуках нового життя. Ми - люди валіз, конспектів та банок з огірками. Ми тепер рідко бачимо Черкаси далі, ніж дорога від вокзала додому, але Київ ще також не роздивилися. Це ми покинули спокійне, нагріте маминою турботою домашнє життя і кинулися в пошуки самостійності, нових друзів та знайомств і при цьому при першій нагоді кидаємо все і їдемо до мамці з татком. Ми - страшніше в"ючних корейців на базарі з клумаками джинсів, коли їдемо в Київ. Лише нашими торбами, набитими турботою наших матусь, можна злякати найстрашнішого Троєщинського гопніка серед ночі. Це ми, коли приїжджаємо додому, кажемо "У нас в Києві" і соромимося сказати в Києві "У нас в Черкасах". Це ми. Бо всі були такими. ДОБРОВІЛЬНІ ЕМІГРАНТИ.