Д-15

Якось посперечався я улітку, А серед друзів я авторитет. Що приймуть мене з радістю і швидко За розум мій у університет. Пішов я з побажаннями до тата Мовляв, в науку хочеться піти, І треба через родича по блату Екзамени усі мені пройти. Тато зрадів – узявся син за розум! І влаштував мене до університету. Лились на радощах і мами мої сльози Й змочили непрочитану газету. До друзів я прийшов уже студентом Повірили мені вони не зразу. У їх очах «ботаном» став в моменті Я чув лише докори і образи. І почалось навчання божевільне… Замучивсь я по поверхам ганяти. Оцінювання це – «незадовільно» Мені так довго заважало спати. Безсонні ночі проявлялися на парах Лекційний зошит – подушка моя. І снилось, що знаходжусь на Канарах Забувши про усі свої знання. Чого всі лізуть в ці тяжкі науки? Життя студентське – не солодкий мед. Хоча сидиш, та пухнуть мозок й руки І назва цьому – УНІВЕРСИТЕТ!