Болград - Город который мы любим

Болград був заснований на місці болгарського поселення Табакі у 1821 році болгарами, які за дозволом російською уряду переселилися з Болгарії під владою Османської імперії до Росії, як містечко Ізмаїльського повіту Бессарабської губернії. Генерал Інзов Іван Микитович — генерал-лейтенант, намісник Бессарабії, головний попечитель і голова Комітету іноземних поселенців Південного краю Російської імперії, приймав тих, що тікали з турецької неволі, під своє заступництво. Допомагав болгарським колоністам зберегти і збагатити свої традиції, культуру, релігію. З 1818 року і до кінця свого життя він був беззмінним головою Попечительського комітету іноземних поселенців Бессарабії. Він виявив побажання: « щоб прах його по смерті покоївся в Болграді. » 21 травня 1828 року з міста під проводом російського імператора Миколи I вийшли війська на війну з Оттоманською імперією за Дунай. [ред.] Кримська війна та її наслідки У 1853 році під час війни між Росією і Туреччиною, в Болграді сформувався добровольчий полк під командуванням П. Громадова. Після Кримської війни 1853—1856 років за Паризьким мирним договором південна частина Буджака, у тому числі 40 болгарських і 83 гагаузьких колоній, відійшла до Молдавського князівства, що знаходилося під владою Туреччини. Село Кубей стало російським прикордонним пунктом. Рятуючись від турецької і австрійської поліції, в 1858 році у ньому жив зачинатель болгарської революційної поезії Г. С. Раковський. Саме в цей час він написав кілька віршів, зокрема «Затримка в Кубейському карантині» та «Спогади про минуле Болгарії». Обіцянка зберегти привілеї і права, які болгари одержали від Росії, була порушена молдавським урядом. В 1860 році уряд став вимагати рекрутів. Незадоволені болгари обрали депутацію від усіх сіл і направили її в Болград для переговорів з управителем колоніями. Приміщення гімназії, у якому близько 500 депутатів обговорювали питання про рекрутчину, оточили війська. Пролунали постріли, багатьох було поранено і вбито, протягом цілої доби тривала розправа над жителями, яка супроводжувалась мародерством і насильством. Кривава розправа викликала масову втечу болгар до Росії. У 1861 році втікачі з Болграда заснували за 6 км від міста на території, що залишилася за Росією, село Болгарійку. 60—70 роки ХІХ століття характерні новим піднесенням народного руху до визволення Болгарії від влади турків. У Болград приїздили відомі болгарські політичні діячі Х. Г. Раковський, Л. Каравелов. У 1871 році тут жив болгарський поет-революціонер Христо Ботєв. Бід його впливом 1872 року в гімназії утворився революційно-демократичний гурток. У 1876 році в місті почала виходити політична газета ліберально-буржуазного спрямування «Български глас». [ред.] Знов під владою Російської імперії У 1877 році розпочалася війна з Туреччиною. Багато жителів Болграда і сіл добровільно вступили до ополчення і брали участь у бойових діях. Понад 150 болградців загинули на полі бою за визволення своєї батьківщини. Внаслідок перемоги над Туреччиною Буджак за трактатом від 9 жовтня 1878 року був повернутий до Росії. У той час спостерігався інтенсивний приплив і розселення болгар на територію, що історики назвали «Новою Болгарією». [ред.] Перша Світова війна Перша світова війна перервала мирну працю бессарабських болгар. Багато родин позбавилися годувальників. Різко зросло безробіття. У скрутному становищі опинилися жителі, що займалися сільським господарством — недоїмки склали 26 тис карбованців. У районі Болграда нараховувалося 880 бідних селянських господарств, що орендували казенну землю. [ред.] Під владою Румунії На початку січня 1918 року в Бессарабію вторглися війська Румунії. У Болграді окупанти вчинили жорстоку розправу над жителями міста. Загарбники проводили політику насильницької румунізації краю. В Болграді закрили болгарські учбові заклади, а вчителів А. Константинова, К. Агура, І. Мальчева, В. Пугачова та інших арештували. Почалося будівництво стратегі