Ukraine

Як боляче дивитись, як падають зірки І думати про те, що вже не повернути Про часу плин, про втрачені роки Про мову, що вдалося нам забути Як боляче згадати ту ріку, Що завжди нам описують поети І яр, і гай, і гори залишу Лише щоб потім подивитись в небо А там, як кажуть, десь живе Господь, Який нам завжди в скруті помагає Ми звикли, дивно, поспішати жити Про вічне вже ніхто і не згадає Що після себе ми залишимо нащадкам? Купу проблем, які не встигнем розвязати Невже давно скінчився час, коли мистецтву все ми віддавали Скінчився час Відродження. Навіщо? Щоб нам середньовіччя не згадати Залишили митці цю землю грішну Ми навіть послання не вмієм розгадати Нового ми в культуру не внесли, старе ми тільки можем забувати Що нам лишається? Лиш берегти Те, що ми маєм від минулого Безсмертну музику, поеми і вірші Те, що дійшло до нас ми не забудемо Ми незалежність здобули, оспівану віками, За неї пролито озера сліз забутих Тож залишається найгірший дар за нами - Губити все й не цінувать минуле