★...-=Фк Карпати Львів=-...★

39 подписчиков

Найсильніший клуб Галичини було засновано у 1963 році. З ініціативи ветеранів львівського футболу батьки міста вирішили, що, окрім армійської команди, котра виступала тоді у Класі Б першості СРСР, Львів достойний мати також сильну профспілкову команду. Новоствореній дружині вдалося "пробити" місце у тому ж Класі Б - разом з дніпропетровським "Дніпром", одеським "Чорноморцем", вільнюським "Жальгірісом" та іншими провідними згодом командами "Карпати" розпочали сходження до футбольних вершин. Перші роки команди були неоднозначними. Вочевидь, ставка на запрошених звідусіль гравців часто поважного по футбольних мірках віку та московських тренерів, котрі почували себе тимчасовими дійовими особами у Львові, навряд чи могла мати подальшу турнірну перспективу. Втім, ці декілька років були необхідними для того, щоб зросла у майстерності місцева молодь, котра взялася до розвитку справи, а не один гравець з "перших" "Карпат" пізніше зробив свій вагомий внесок у розвиток львівського та загалом українського футболу на тренерській чи адміністративній роботі. Зокрема, автор першого "офіційного" гола в історії команди Анатолій Крощенко не так давно багато років очолював молодіжну та юнацькі національні команди України. Курс на омолодження та стабілізацію складу команди розпочав нині Заслужений тренер України Євген Лемешко у 1966-67 роках. А першу вершину "Карпати" здобули після появи біля керма команди у 1968 році головного тренера Ернеста Юста та начальника команди, легенди львівського футболу 30-х років, Карла Мікльоша. Їм вдалося об'єднати єдиною ідеєю ветерана команди Ігора Кульчицького, "ґвардію лемешківського призову" Ростислава Поточняка, Володимира Данилюка, Володимира Булгакова, Генадія Лихачова та новачків команди, зокрема, неперевершеного "короля повітряних дуелей" Яноша Габовду та пізніше найвірнішого карпатівця в історії Лева Броварського. Саме наприкінці 60-х було закладено основи того елегантного, комбінаційного та атакуючого футболу, котрий став візитівкою команди на майбутнє - неповторним карпатським стилем гри. "Вибухова суміш" тактичних ідей Юста та школи патріотизму Мікльоша одразу ж дала свої результати. Несподівано для усіх, все ще граючи у другому ешелоні радянського футболу, "Карпати" у 1969 році здобули Кубок СРСР, усунувши з дороги на своєму шляху декілька вищолігових команд. 17 серпня, перемігши у фінальному матчі ростовський СКА 2:1, трофей для Львова вибороли Віктор Турпак, Валерій Сиров, Іван Герег, Ростислав Поточняк, Петро Данильчук, Володимир Булгаков, Лев Броварський, Володимир Данилюк, Янош Габовда, Ігор Кульчицький (к) та Генадій Лихачов. Першим суперником "Карпат" у Єврокубках стала румунська "Стяуа". Після прикрої поразки вдома 0:1, львів'яни продемонстрували всі свої кращі якості у матчі в гостях, котрий завершився бойовою нічиєю 3:3. Все ж, далі пішов суперник... У 1970 році "Карпати" здобули перемогу у новоствореній першій лізі чемпіонату СРСР і вийшли до вищої ліги. Рік за роком команда піднімалась сходинками турнірної таблиці і досягла свого другого піку у 1976 році. У складні роки брежнєвської реакції в національній політиці футбол став чи не єдиною "легальною" і раз по разу використовуваною можливістю для Львова "перемогти Москву". Тому заледве не трагедією стало завершення осінньої першості 1976 року, коли, займаючи 1-2 сходинку впродовж усього турніру, "Карпати" програли в останній домашній грі "Зеніту" 0:3 і відкотились на 4-те місце. Вже виготовлені сувенірні значки з надписом "Карпати - срібло" залишились раритетом для вузького кола колекціонерів... Розчарування невдачею та негайна зміна поколінь, що розпочалась наступного року, призвели до вильоту команди з вищої ліги. Але нове покоління місцевої молоді на чолі з переможцями Чемпіонат