Вшанування отамана Галаки

Чернігівська організація ВО "Свободи" пропонує долучитися до вшанування памяті отамана Галаки, що відбудеться у неділю, 5 липня http://www.chernihiv.svoboda.org.ua/ Їдемо автобусом. Тре буде зкинутися на бензин. Іван Васильчиков (отаман Галака) У роки І Світової війни він дослужився до підпоручика, став командиром кавалерійського півескадрону. Узимку 1919 року він приєднався до Богунської дивізії Красної армії. Після взяття бо¬гунцями Чернігова він кидає свою частину і повертається до Пилипчі. Тут Іван Васильчиков налагодив контакт з Булак-Булаховичем та отаманом Добрийвечір. Першою гучною акцією Галаки стало роззброєння інтендантського загону 1-ї Кінної армії. Далі він активно знищував комуністів та інші антиукраїнські елементи. “У визволених селах хто як не Галака знав, на кого може спертися нова влада, а кого треба рішуче спроваджувати з цього світу”... У грудні 1921 року Чернігівський і Городнянський повіти контролювалися Галакою. Комуністи залишилися лише в містах. Свій вплив отаман поширив і на Мінську губернію… 13 лютого він роззброїв кавалеристів 544-го полку, а 16 лютого – 6-й загін 37-ї дивізії. Хлопці захопили кількасот гвинтівок і 14 кулеметів. Того ж дня загін Галаки силою 50 шабель та 80 багнетів зайняв Ріпки. Кривдники його батьків та комуністи жорстоко поплатилися за свої злочини. Було знищено документи про продподаток та “борги” селян “соввласті”. 80 осіб спровадили до “небесної канцелярії”. Впродовж наступного місяця окупантів було вигнано з Піддобрянки (Мінська губернія), Любеча, Петрушина, Куликівки, Довжика та інших населених пунктів, роззброєно п’ять червоних загонів, знищено сотні активістів влади, сексотів і здирників-жидів. Селяни охоче підтримували козацтво. До Галаки приєднувалися нові й нові повстанці та отамани, зокрема Ющенко та Ємельянченко. Повстанці діяли під галаківськими гаслами “Бий жидів-комуністів і комнезамівців”. Долю Галаки вирішив чекіст Федір Гончаров. Увійшовши в довіру до отамана, в ніч з 4 на 5 липня зарубав його, коли той спав. 12 жовтня, 2006 року в Пилипчі було відновлено могилу, поставлено хреста, проведено панахиду. З півсотні земляків прийшли майже всі. І односельці, і гості з Чернігова віддали шану людині, яка дала своє ім’я цілому явищу – “руху чернігівських селян за право жити власним життям у власній хаті!”.