Анти Кобили

Без Кобил На Україні побутували й регіональні місяценазви. Серед найвідоміших — «грязень» (від грузьких доріг), «хмурень» (надмірно похмурих днів), «листопадник» (період опадання листя), «зазимник» (появи перших відчутних заморозків) тощо. Одначе найточнішою, як мені здається, можна вважати народну назву жовтня — «весільник». Той, хто добре обізнаний з традиційною вкраїнською обрядовістю, достеменно знає, що починаючи від Покрови, тобто 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. Це був період, коли в селах масово шлюбували дітей. У народі так і казали: «Жовтень на весілля багатий». Тому другого місяця осені чекали з особливим нетерпінням. З давніх-давен будь-яка форма суспільного життя підлягала чіткій регламентації. Це насамперед пов'язано з господарською діяльністю. Річний хліборобський цикл формував не тільки обрядову, але й виробничу структуру, і вони тісно ув'язувалися й переплітались між собою. Згадаймо прислів'я й приказки весняно-літнього циклу. Переважна їх більшість позначена турботою про врожай: «Квітневої роботи на май не відкладай, то їстимеш коровай», «Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться», «Хто в липні жари боїться, той взимку не має чим погріться», «Серпневого дня зимовим тижнем не заміниш»... До цього послужливого і, далебі, далеко не повного переліку варто додати ще одне і, може, найхарактерніше прислів'я: «У маю розумний жениться, а дурна заміж іде, а в жовтні розумна заміж іде, а дурний жениться». Починаючи з ранньої весни і закінчуючи осінню, хлібороб завжди пам'ятав, що один трудовий день рік годує. Де вже там було думати про весілля! Нива чекала цілоденної людської уваги і праці. Лише після закінчення жнив селянин міг уже дозволити собі розслабитися і перепочити. Такою найблагороднішою порою вважався жовтень — місяць початку вечорниць і масових весіль. Адже вирощене зерно зібрано, а ниву засіяно дорідною озиминою. Віддавна весілля — офіційна форма громадського скріплення шлюбу — являло визначну подію не тільки в житті молодої родини, але й села в цілому. Адже привселюдно народжувалася нова спілка. Не випадково, що саме цьому актові надавали особливої ваги, бо весілля знаменувало як родинне, так і суспільне свято. Традиційне вкраїнське весілля об'єднувало кілька окремих сюжетів. Йому передували чотири, а то й п'ять дійств: оглядини, сватання, змовини, заручини тощо. Тільки після цього запрошували гостей, випікали коровай і плели вінець для молодої. Всі ці ритуальні обряди були розраховані, щоб молодята остаточно зважили своє рішення — створити міцну сім'ю. Ось чому, власне, так довго й тривали передвесільні обрядодії. Переважно в жовтні справляли також «весілля для батьків», або «вінець». У давнину це було досить відоме дійство. Нині ж воно майже зникло. Однією з причин є те, що сучасні родини значно подрібнішали. Згідно із звичаєм, «весілля батьків» робили лише у багатодітних сім'ях. Коли одружували останнього сина чи віддавали заміж останню дочку, то на третій день плели вінки і випікали коровай для батька-матері. Цим обрядом, котрий у скороченій формі нагадував весільний, віддавали шану батькам, що виховали працьовитих дітей. З другим осіннім місяцем пов'язано чимало храмових свят. Здавна на Україні кожне село мало свій «іменний празник». Його визначали за датою закінчення будівництва й освячення церковного храму (а звідси й храмове свято). Цю акцію намагалися скоригувати так, щоб ритуальний день припав на середину осені. У жовтні вже починали збиратися на традиційні вечорниці та досвітки. Початок вечорниць ознаменовувався масовими гуляннями і обрядовим дійством. Зокрема, привселюдно вибирали ватажка. Це мав бути енергійний і авторитетний юнак. Його розпорядження стосовно молодіжних розваг були непорушним законом для кожного парубка і дівчини. Тих, хто порушував утрадиційнений звичай вечорниць, ватажок міг позбавити права відвідувати молодіжні гулі. Початкове вечорницьке зібрання було своєрід