володимир волинський the best

Археологічні знахідки свідчать, що на території міста люди жили в різні історичні епохи: тут виявлено залишки поселень доби міді ( ІІІ тисячі р. до н.е.), раннього заліза ( І тис. р. до н.е.) і перших століть нашої ери. Стародавнє місто Володимир було розташоване у південній частині сучасного міста і мало вигляд неправильного п'ятикутника, укріпленого валами та ровами. . Воно було розташоване в трикутнику мiж рiчкою Луга (стара назва "Луг") та її притоками, які також були елементами старих фортифікаційних споруд. Зі слів літописця Нестора “Доблесний князь Олег покорил в 885 году славянские племена” . Ці слов'янські племена жили по верхів'ях рік Західний Буг, правих приток Прип'яті, центром яких було місто Ладомир. За угорськими хронiками, так званими "Нотарiями короля Бели", мiсто iснувало вже в 884 роцi пiд назвою Ладомир. А перша літописна згадка про місто під назвою Ладомир відноситься до 866, а Володимир – до 988 року. Вона збереглась у “Повесті временних лет” – найдревнішому київському літописі, укладеному у ХІІ ст. на основі попередніх літописних записів та у давніх літописах під 988 роком. У 906 році ці племена брали участь у поході Олега проти греків. Це означає, що волиняни ввійшли до складу Русько-Київського князівства ще на початку Х століття. Це був період об'єднання східнослов'янських племен в єдину державу – Київську Русь (Русь-Україна). Вперше Володимир-Волинський згадується в лiтописах пiд 988 роком, коли київський князь Володимир Святославич, прозваний за свої діла “Великим” здійснив похід на Захід. Тут на землях волинян та бужан, на правому березі річки Луги підпорядкував язичне місто під назвою Ладомир. І у 988році нарік його своїм іменем – Володимир. У цей період Ладомир стає значним культурним, торгівельним та військовим центром. Місто знаходилось у прикордонні і в центрі Волинської землі, на перетині важливих шляхів. По утворенню єдиної держави з центром в Києві роль Володимира зростає. Його вигідне стратегічне положення зумовлювало розміщення тут великих торгівельних осередків та місій, в тому числі зарубіжних. Відповідно тут зосереджувались і значні військові сили. Один із сухопутних шляхів до Європи проходив через Володимир. За 12 кілометрів поблизу міста через річку Буг , біля військової фортеці Вотня (нині Устилуг) існувала значна переправа. В політичному відношенні місто набуло статусу столиці Волинської землі. В хроніках раннього середньовіччя Володимир згадується як столиця значних слов'янських племенних об'єднань. Варто згадати про ранньо-слов'янське поселення 6-9 століть,- Зимнівське городище,- що в 5 кілометрах від міста. Це поселення на початку 9 століття було повністю знищене варварами. Ймовірно, що частина жителів, після руйнування поселення вибрала новим своїм осідком місцевість, на котрій тепер знаходиться місто. Тобто цілком можливо, що в історії Володимира маємо один з найбільш ранніх випадків так званого “перенесення міста”. Бурхливий розвиток Володимира в Х-ХІ столітті привів до того, що в його міську територію було внесено і Зимне, де споруджено монастир відомий з 1054 року, і виник один з міських некрополів що нараховував майже 500 курганів. Місто мало дуже міцні, досконалі укріплення. На високих земляних валах були збудовані стіни з кількома воротами. В Х-ХІІ ст. у місті були розвинуті зброярське, ювелірне ремесла, гончарство та кам'яне будівництво. Археологічні знахідки на відомих пам'ятках давнини свідчать про високий рівень ремісників Володимира. З міста був поширений експорт зброї, ювелірних виробів за межі Волині. На початку ХІІ ст. у місті орієнтовно нараховувалось понад 20 тис. жителів. За літописними та археологічними знахідками княжий період відзначався значним економічним розвитком, в тому числі будівництво. У місті було побудовано 8 кам'яних храмів ( Х-ХІІІ ст.) , разом з дерев'яними – понад 20 храмів і палаців. У Х